Різдво — це одне з найурочистіших українських свят.

Як пише відомий український етнограф Василь Скуратівський у книжці “Місяцелік”, у різних регіонах України були у цих звичаях деякі відмінності. Але всюди зі Святвечором пов’язаний обряд приготування першої куті, передає ТСН.

Різдво: церковне свято
Різдво Христове або Різдво — у християнстві день народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі, що згадується у Новому Заповіті.

Різдво: кутя та 12 страв
Її називали багатою, оскільки, крім неї, готували одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею і капустою, картопля та узвар.

Кутю традиційно виготовляли з пшеничного чи ячмінного зерна, а на півдні України з рису.

Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов’язано чимало обрядів. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду. В інших регіонах заправляли товченим маком, волоськими горіхами, родзинками та іншими смаковитими приправами. Усе це розмішували узваром.

Цікавим є обряд занесення куті на покутю. У деяких районах це мав учинити найменший хлопчик у родині.

На півдні України, як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками квочки. Це для того, щоб гарно неслися кури і виводилися курчата. Деінде садовили на покуті дітей, і ті гуртом відтворювали пташині звуки. На Чернігівщині господиня імітувала це тоді, як подавали їсти кутю.

Здебільшого кутю відносив на покуть хтось із чоловіків. Але на Черкащині перевага віддавалася жінкам.

На місці, де мала стояти кутя,— покуті,— робили кубельце з сіна. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши хлібом та дрібком солі. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На Слобожанщині з цього сіна готували купелю для немовлят.

Волиняни напередодні Різдва мастили хатню долівку, вносили оберемок сіна і стелили його під етапом. Сіно мало пролежати там до Водохрещ. Гарною ознакою було, якщо у ньому переспав пес або кіт. У західних областях України до хати вносили плуга або ярмо, столярські причандалля, а деінде випікали тістечка у формі господарського реманенту або збруї.

Різдво: як має відбуватися вечеря на Святвечір
Як тільки на небосхилі з’являлася перша підвечірня зірка, всією родиною сідали за багатий стіл. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляти тихцем. Вставиш, глава сімейства пропонував пом’янути покійників і запросити їх на вечерю. Обряд поминання померлих є в усіх регіонах.

Наступну молитву виголошували всім живим — усім членам родини. їм зичили здоров’я і щастя, бажали, щоб гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва. Після цього господар брав свічку та миску з кутею і, вклонившись до чотирьох кутів, передавав страву дружині.

Перед тим як почати їсти, старійшина, зачерпнувши ложкою куті, підкидав її до стелі — на приплід. Усі стежили, скільки прилипне зернин, ото стільки з’явиться в новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаєві зернових, третя — кількості роїв, адже традиційно в кожному господарстві тримали бджіл. Тільки після цього починали вечеряти.

Після вечері діти відносили обрядову їжу своїм хрещеним. Хрещені забирали принесену вечерю і давали у відповідь свою, натомість дітей обдаровували горіхами, цукерками чи грішми.

Різдво: обрядовий хліб
Не менш цікаві передріздвяні обряди побутували в Карпатах і на Закарпатті. Крім куті, тут пекли спеціальний обрядовий хліб — карачун, крачун, хлібець. В одних місцях його виготовляли ввечері, в інших — у ніч перед Різдвом. На Закарпатті обрядовий хліб пекли з пшеничної муки.

Читайте також: гуска з яблуками: традиційний рецепт на Різдво