Останній тиждень був на диво інформативний, як для середини літа. Політиків не втомлювала спека, і новини, одна від іншої важливіша, накочувалися на нас лавинами. Спробуємо виокремити з цього нагромадження подій найзначніше…

 

Я не я, й ракета не моя

Росія, як і очікувалося, вставила палицю в колесо у справі створення міжнародного трибуналу ООН для розслідування трагедії малайзійського «Боїнга» у небі над Донбасом. Наша агресивна сусідка як одна з 15-ти членів Ради безпеки ООН скористалася правом вето і заблокувала відповідну резолюцію цього органу.

Нагадаємо, 17 липня 2014 р. пасажирський лайнер рейсу МН17, що летів зі столиці Нідерландів Амстердама у столицю Малайзії Куала-Лумпур, був збитий. Загинуло 298 людей: 283 пасажири, з них 80 дітей, та 15 членів екіпажу. Авіалайнер зник з екранів радарів Дніпропетровського районного диспетчерського центру о 16.20, а о 16.45 впав за 3 км на північний захід від с. Грабове Шахтарського району Донецької області. Уламки повітряного судна, яке йшло на висоті понад 10 км, розлетілися на кілька кілометрів.

Через лічені хвилини після падіння малайзійського «Боїнга», а саме о 16.50, лідер донецьких сепаратистів Стрєлков поспішив похвалитися у соцмережі «Вконтакте»: «В районі Тореза щойно збили літак АН-26, лежить десь за шахтою «Прогрес». Попереджали ж – не літати «у нашому небі». Оперативно цю інформацію поширили й російські ЗМІ. Але швидко з’ясувалося, що жодного українського військово-транспортного літака в цьому районі у той час не падало, а натомість впав малайзійський «Боїнг-777».

Крім того, СБУ перехопила й оприлюднила переговори сепаратистів, з яких випливало, що саме вони збили цей літак, а також продемонструвала фото ЗРК «Бук-М» на вулицях Тореза та фото, зроблене в момент запуску ракети в районі Тореза в напрямку селища Сніжне, на якому чітко видно інверсійний слід ракети.

Весь цей рік Росія завзято заперечувала свою причетність до трагедії, хоча всім було зрозуміло, що без її «Бука» та її військових спеціалістів, здатних обслуговувати ЗРК, тут би не обійшлося. Російські пропагандистські медіа наплодили купу найфантастичніших причин падіння літака, щоби всіх заплутати. Але цивілізований світ встояв проти московської отрути. Міжнародна слідча група, в яку входили представники Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів та України, завершує розслідування та обіцяє опублікувати звіт у жовтні. Та вже зараз, за неофіційними даними, відомо, що малайзійський літак був збитий зенітною ракетою «Бук» російського виробництва з території, контрольованої сепаратистами. І на підтвердження цього зібрано достатньо доказів…

Цікаво, що на минулотижневому засіданні Радбезу ООН ніхто, крім Росії, не виступив проти створення міжнародного трибуналу. 11 з 15 країн-учасниць проголосували за ухвалення резолюції, а три держави (Китай, Венесуела і Ангола) утрималися. Найбільше в цій ситуації дивує те, що Росія по всіх усюдах звинувачує в трагедії українських військових, але дозволу створити міжнародний трибунал, який би довів це і засудив тих «нелюдів», не дає. Тож, очевидно, що тут щось не зовсім так, як твердять у Кремлі, чи, точніше, зовсім не так.

Але найцікавіше, що про непричетність Росії до катастрофи малайзійського «Боїнга» нині заявляє в ООН одіозний російський постпред Чуркін, який у далекому 1983-му, будучи працівником радянського посольства в США, так само ревно заперечував причетність СРСР до збиття південнокорейського «Боїнга» на Далекому Сході. Коло замикається…

Азаров мітить в Україну

Спаси і сохрани!

У понеділок, 3 серпня, у Москві оголосили про створення так званого Комітету спасіння України (КСУ). «Спасати» Україну зібралися ті, через кого вона значною мірою й опинилася у нинішньому стані. Чи не головним натхненником цієї дивної структури, яку в інтернет-коментарях уже назвали «союзом меча і орала», виступив розшукуваний Інтерполом Микола Азаров.

На роль Бендера цей чоловік, напевно, не тягне, зате може насмішити людей не гірше за Ільфа і Петрова. На прес-конференції, що проходила в бібліотеці московського готелю «Україна», він заявив, що завданням комітету є зміна нинішнього керівництва України шляхом дострокових президентських і парламентських виборів. «Ми звертаємося до українського народу: ми готові взяти на себе відповідальність за відновлення розвитку України», – наголосив він.

Хто ці відповідальні «ми», Азаров не деталізував. За його словами, багатьох членів зараз не можна називати, оскільки «вони живуть і працюють в Україні, це дуже небезпечно». Але разом із недорікуватим екс-прем’єром перед журналістською публікою з’явився одіозний екс-нардеп від Партії регіонів Володимир Олійник та одеський політик Ігор Марков, лідер партії «Родіна», відомий у певних колах під прізвиськами Марадона та Челентано…

Російські медіа анонсували створення КСУ як «альтернативний уряд» з Азаровим на чолі. Але на прес-конференції прямо про це заявлено не було. А було сказано ще смішніше – що на посаду президента України КСУ одностайно вирішив висувати Олійника. Цього політичного пристосуванця, який у 2006 р. був у БЮТ, в 2010 р. – вже в ПР, а торік втік до Росії і оголошений Україною в розшук за підозрою в організації незаконного голосування за «диктаторські закони» 16 січня 2014 р. Достойна кандидатура на президента!

А ось Януковича, про місце перебування якого комітетникам буцімто невідомо, вони у свою рятувальну кампанію не візьмуть. Про свого колишнього шефа Азаров, наприклад, сказав, що давно знав його і давно працював з ним, але кожного разу це були різні Януковичі, останній з яких йому зовсім не сподобався. А Марков прямо заявив, що, на його думку, «це злочинець не менший, ніж члени хунти, що окупувала Київ» і «якщо б не він, то нічого б не сталося».

Але навряд чи всі ці заяви можна сприймати надто серйозно. Здається, що цей політичний фарс збанкрутілих політиків насамперед спрямований на те, щоб продемонструвати Кремлю свою потрібність та, можливо, виклянчити в Путіна якусь копійчину буцімто на боротьбу з «київською хунтою». Очевидно, саме для цього  й було заявлено, що в деяких областях України вже створюються регіональні комітети спасіння. А Олійник закликав створювати комітети на місцях і виходити на вулиці на акції протесту.

Тобто створення КСУ – це зайва підмога Кремлю у подальшому розгойдуванні українського човна. І коли прес-секретар російського президента Пєсков запевняє, що «у Кремлі, безумовно, не мають ніякого відношення до цієї ініціативи», в його слова віриться так само, як і в запевняння Путіна, що в Україні російські військовослужбовці не воюють…

 

Війна проти їжі

Росія продовжує вражати цивілізований світ своїми асиметричними відповідями. Відсьогодні в Росії будуть знищувати санкційні продукти, згідно з указом Путіна, прямо на кордоні.

«Ввезені на територію Російської Федерації сільськогосподарська продукція, сировина і продовольство, країною походження яких є держава, яка прийняла рішення про введення економічних санкцій щодо російських юридичних і (або) фізичних осіб або приєдналася до такого рішення, і які заборонені до ввезення на територію Російської Федерації, підлягають знищенню з 6 серпня 2015 року», – сказано в указі.

До санкційного списку включені яловичина, свинина, риба, фрукти, овочі, птиця, сири, молочна продукція і горіхи, вироблені в США, країнах Євросоюзу, Канаді, Австралії та Норвегії. Для знищення продуктів передбачається використовувати «звичайні методи»: молоко будуть виливати, м’ясо – переробляти в м’ясо-кісткове борошно, овочі – закопувати, а по сирах планують їздити бульдозером.

З блискучою ідеєю знищувати ворожі продукти, як відомо, виступив міністр сільського господарства Ткачов, а Путін підтримав його ініціативу. Щоправда, дата початку цієї нещадної війни вже відома, а як вона буде проводитися – ще достоту ні. Бо обсяг санкційної продукції, що намагається проникнути на російську територію, достатньо великий і такої кількості печей, в яких можна було б утилізувати всі заборонені продукти на прикордонних пропускних пунктах, просто немає. Таким чином, для виконання путінського указу, можливо, навіть треба буде побудувати спеціальні заводи або закупити мобільні комплекси для спалювання їжі.

Для Росії, населення якої ніколи від переїдання не страждало, це блюзнірство. Тому серед ідей, які витають в мережі, є пропозиції віддавати конфісковані продукти незаможним або в дитбудинки. Однак, оскільки офіційної реакції російської влади на такі пропозиції немає, то, очевидно, процес піде вже наперед визначеним шляхом. Російська влада намірилася одним пострілом вбити двох зайців – і покарати західні країни, що насмілилися на санкції, і дати поштовх власному виробництву через так зване імпортозаміщення. Але не виключено, що наслідком цієї кампанії може стати те, що зазвичай стається з тими, хто женеться за двома зайцями: імпортні продукти зникнуть, а своїх на всіх просто не вистачить… «Вack in the USSR!», як співали «The Beatles».

Тарас ТКАЧУК