«Сьогодні, 16 жовтня, на декількох будинках у різних частинах Івано-Франківська з’явилися написи “Голосуйте за свободу”… “Свободівці” запевняють, що жодного відношення до цих хуліганських вчинків не мають. Їх хочуть дискредитувати в очах виборців опоненти.

Очільник міської “Свободи” Руслан Марцінків згадує, що такі технології застосовували у 2012 році, коли на виборах змагалися Олександр Сич проти Олександра Шевченка. Тоді обписали близько 20 будівель.

“Це ница технологія, маніпуляція. Суперники нервуються, бо “Свобода” є першою у рейтингу. Тому, опоненти застосовують різні махінації”, – сказав він».

(http://www.galka.if.ua, 16 жовтня 2015 року)

У рік 7 523 [2015]. Дискредитували того року по-всякому лицарів [свободних] у городі галицькому всілякими технологіями брудними, махінаціями підлими, обшуками ницими, арештами підступними та іншими [хабарами] підлими. Та не тонули у помиях сих виборчо-порочних і кожен раз випливали, аки [гуска] з води, лицарі свободні без страху та докору [сумління] – то факельним походом улицями пройдуться, то ліфт, аки драбину до неба, пафосно освятять, то від олігархів лютих захистять, [спасуть і схоронять] чи в якийсь інший спосіб [рейтинг] свій товстий та гарний продемонструють.

Аж раптом під час пишного бенкету [виборчого] проступили на декількох стінах города галицького письмена страшні та [чорнопіарні], аки в палаці царя вавилонського, аж затуманилися від них очі виборців, і не бачили вони [більше] ні рейтингів високих, ні здобутків великих, ні біг-бордів придорожніх чи іншої слави [поробленої], а тільки [три слова] гидкі та брутальні і ніяк не могли розтлумачити їх. Зійшлися тоді віщуни, провидці, оракули та інші [аналітики] та дивилися на стіни осквернені, аки на нові ворота, і старалися вельми [того], хто наніс сю кривду хуліганську лицарям [свободним], одним махом вичислити.

Поставили ж у городі галицькому всіх зденервованих [опонентів та суперників] рядочком, аки у списку [виборчому], попід стіною обписаною та з’ясовувати почали, у кого з них [піар] грубший, більший та чорніший, пензлями заставляли їх мірятися та ще по-різному примучували. І уздріли тоді, кольори та почерки [політичні] добре дослідивши, що [пензель] найдовший у воєводи коломойсько-буковельського Александера Яша, що вже [три роки] тягнеться від виборів позаминулих і укропом пишним розквітнув, фарба [найліпша] у князя ятвязького Ануша, котрий як на третій термін не піде, то хоч на продажу в [рітасі] заробить, а почерк вельми подібний у Руслана-Марципана, хоч говорить він [у мегафона] свого більше, ніж пише.

Зажурилися вельми через непонятку таку лицарі [свободні], та скоро втішені були, бо принесла їм [галка] на хвості вість благу, що користь велика від написів буде для єрц-перц-герцу – підряди на замальовування стін виконувати, а про фарбу найкращу у городі галицькому з князем Анушем [хто треба] уже домовився. Тож вирішили вони покинути політику сю брудну і перекваліфікуватися [в управдоми], бо вибори пройдуть, а роботу хтось мусить робити. А хто ж як [не вони]?..