«Франківський Хрест тверезості встановлять у місці одного з найщільніших скупчень пияків у місті. З місцем встановлення визначилися сьогодні, 1 лютого, на засіданні архітектурно-містобудівної ради. Нагадаємо, що ідея його встановлення з’явилася наприкінці минулого року. Через загострення проблеми нетверезих водіїв на вулицях Руслан Марцінків запропонував встановити у Франківську Хрест тверезості в надії, що хоча б цей захід напоумить людей не вживати оковитої перед тим, як сісти за кермо…

Було запропоновано п’ять варіантів встановлення Хреста тверезості: парк Воїнів-афганців, сквери на Грюнвальдській, Низовій та біля залізничного вокзалу та площа напроти Промінвестбанку. Після обговорення пропозицій архітектори міста зупинили свій вибір на Привокзальному сквері».

(http://www.0342.ua, 1 лютого 2017 року)

У рік 7 524 [2017]. Ганяв того року лицар [свободний] Руслан-Марципан  на прозвисько Хрестоставець та Ліфтосвятитель по городі галицькому [біса] алкогольного Змія зеленого Могоринича, аки мистецького [крокодила] по виставці, викормленого та виплеканого олігархами коломойсько-буковельськими у корчмах придорожніх та кнайпах [туристичних], спокусника давнього прадідів великих, водіїв [маршруток], лікарів швидкої та інших керманичів справами облрадівськими, що [перегаром] та духом спиртним розтлівав та розбещував  душі християнські сумирні, рахманні та [абстинентні].

Виманював же він Змія сего на пиво та [чебуреки] біля ринку центрального, до наливашки в [нотаріуса] і до бабок зі спиртом розбадяженим, і там вельми боровся з ним методами народними, віками перевіреними та традиційними: [свічки] ставив у місцях важкодоступних в монастирях скельних, сіль [єлейну] улицями розсипав, живі камені наріжні ставив, псалми читав у мегафон чудодійний та напоумлював смердів [перегарних] ходою факельною, а також забігом, запливом та запоєм [хресним].

Та ховався від Руслана-Марципана, аки підлий хробак у кущах [райських], сей Змій Могоринич у пивницях глибоких із пивом вельми темним, аки електорат [свободний], залазив він у пляшки порожні, аки джин без [тоніка] та вазеліну, у вино там перетворювався і сидів на денці тихенько, аки істина, а ще ж у натовпі, тлумі та іншому [скупченні]  забулдиг, бухарів, алкашів, синяків та інших пияків привокзальних до пори до часу заникувався і шлангом [у сквері] прикидався, аки змій у саду Едемському.

Довго бродив так, аки дріжджі [у теплому місці], лицар свободний Руслан Марципан, і ніс свій хрест тверезості, аки пургу лютневу чи [передвиборну], а втомившись, став на середині міста біля вокзалу, аки Христос ріо-де-жанейрівський, [руки] в різні боки розкинув, і впала тінь його священна на цілий город галицький, і протверезіли [всі] водії у маршрутках та лікарі у швидких допомогах, і навіть провідники у потягах далекого слідування [перестали] горілкою приторговувати, чаєм та пивом безалкогольним пасажирів примучуючи, та тури [тверезості] до города галицького рекламуючи вельми.

І пішов отак, цілий світ обіймаючи, лицар [свободний] Руслан-Марципан, щоб між кобзарем та цимбалістом біля хоромів білих поставити кілок цнотливості [партійної] та шприц незалежності наркотичної, бо повії всілякі політичні та наркомани вже почали кучкуватися [біля сільради].