Любомира Бордуна посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Про це нас своїй сторінці повідомив міський голова Коломиї Богдан Станіславський.
Президент України відзначив Любомира Бордуна орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Це висока державна нагорода, яку вручають за особисту мужність, героїзм та самовідданість.
З початком повномасштабного російського вторгнення 2022 року Любомир воював у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у боях за Сєвєродонецьк. Загинув 23 вересня 2022 року на Бахмутському напрямку.
“Любомир вартий цієї відзнаки, і ще сотень таких. Та це не применшує наш біль за його втратою. Шкода, що цю нагороду вже отримають його рідні, а не він особисто. Та ми збережемо пам’ять про нього, як і про кожного полеглого захисника України”, – зазначив мер.
Нагадаємо, що у жовтні 2022 року депутати Коломийської міської ради звернулися до президента, щоб полеглому захиснику, головному освітянину Коломиї Любомиру Бордуну присвоїли звання Героя України.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи