Любомира Бордуна посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Про це нас своїй сторінці повідомив міський голова Коломиї Богдан Станіславський.
Президент України відзначив Любомира Бордуна орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Це висока державна нагорода, яку вручають за особисту мужність, героїзм та самовідданість.
З початком повномасштабного російського вторгнення 2022 року Любомир воював у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у боях за Сєвєродонецьк. Загинув 23 вересня 2022 року на Бахмутському напрямку.
“Любомир вартий цієї відзнаки, і ще сотень таких. Та це не применшує наш біль за його втратою. Шкода, що цю нагороду вже отримають його рідні, а не він особисто. Та ми збережемо пам’ять про нього, як і про кожного полеглого захисника України”, – зазначив мер.
Нагадаємо, що у жовтні 2022 року депутати Коломийської міської ради звернулися до президента, щоб полеглому захиснику, головному освітянину Коломиї Любомиру Бордуну присвоїли звання Героя України.
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного