"Наш син не міг інакше. Він віддав життя за кожного з нас, за майбутнє дітей… Гордимось, що ми - батьки такого сина", - промовила, ледь стримуючи сльози, мати загиблого Героя Ігоря Івасика, тримаючи у руках нагороду найдорожчої людини.
Із початку повномасштабного вторгнення Росії солдат Ігор Івасик одразу став на захист України. Проходив службу у лавах 80 окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. Виконував обов’язки водія десантно-штурмового відділення військової частини А 0284.
Життя Захисника обірвалося у 51 рік, 5 липня 2022 року загинув від численних вибухових травм поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.
Указом президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдат Ігор Івасик представлений до відзнаки державною нагородою - орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
"На жаль, Захисник не дочекав дня, коли у залі засідань триматиме заслужену у бою відзнаку. Сьогодні її передали рідним людям - батькам Героя, які проживають у с. Княгиничі", - зазначили у громаді.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні