У країнах Європейського Союзу органічна продукція з кожним роком набирає все більшої популярності. І не дивно, адже люди все частіше замислюються про своє здоров’я та вплив на нього різних товарів. На цьому тлі в Україні протягом останніх років кількість виробників органіки також почала збільшуватись. А наша продукція затребувана як у межах нашої країни, так і за кордоном.

Вплив Євросоюзу

Органічний ринок в Україні розвивається завдяки географічному положенню країни, близькості до потенційних закордонних покупців та родючим чорноземам. Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева та менеджер швейцарсько-українського проекту SECO-FiBL «Розвиток органічного ринку в Україні» Наталія Прокопчук у своїй статті розповіли, що станом на початок 2017 року в Україні  площа сільськогосподарських земель з органічним статусом становила 289 551 га.

Як повідомляє у своїй презентації виконавчий директор Федерації органічного руху України Андрій Коняшин, у нас зростає кількість органічних господарств. Так, якщо у 2010 році їх було 142, то вже у 2015 році їх налічувалось 210. Також в Україні зростає динаміка розвитку внутрішнього ринку органічних продуктів. Якщо у 2010 році вона сягала 2,4 млн. грн., то у 2015-му – 17 млн. грн.

Протягом останніх років Україна стала важливим постачальником органічної продукції у країни Європи. У 2016 році обсяг експортованої органіки склав близько 300 тисяч тонн на суму понад 65 мільйонів доларів США. Найбільше українці везли в інші країни зернові, олійні та бобові культури, горіхи, лікарські трави, гриби та дикорослі ягоди.

Головними країнами-імпортерами української органічної продукції є Нідерланди, Німеччина, Велика Британія, Італія, Австрія, Польща, Швейцарія, Бельгія, Чехія, Болгарія та Угорщина. Також українці експортують органіку до США, Канади, Австралії та деяких країн Азії.

За даними провідного органу сертифікації “Органік Стандарт”, у 2017 році головними органічними продуктами (за обсягом), які експортували його клієнти з України, були кукурудза, пшениця, соя, ячмінь, пшениця спельта, соняшник, пшоно, ріпак, овес, просо, люпин, яблука (свіжі), гречка, гірчиця, бузина (плоди), насіння гарбуза, березовий сік, коріандр, горох, льон, пластівці, жито, волоський горіх (ядро), яблучний концентрат, макуха соняшника, борошно твердої пшениці, ромашка (сушена), коноплі та соняшникова олія. Також українці везли за кордон заморожені чорницю, обліпиху, ожину, шипшину, цвіт бузини, полуницю, журавлину, глід, брусницю, аронію, малину.

Допомагають при експорті нашим підприємцям Угода про асоціацію з ЄС та запровадження зони вільної торгівлі, які зменшили торговельні бар’єри між країнами. «Проте українські експортери страждають від Настанов ЄС щодо застосування додаткових заходів офіційного контролю до продукції України», – йдеться у матеріалі.

Окрім того, у рамках угоди в Україні почали внормовувати законодавство у сфері органіки. Зокрема, у липні 2018 року Верховна Рада України прийняла закон про основні положення та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції. До речі, це один із законів, які входять до дорожньої карти пріоритетних законопроектів для законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію. Цей Закон України набрав чинності у серпні 2018 року, а почне діяти у серпні цього року.

Для початку, закон дає чітке визначення терміна «органічна продукція» – це сільськогосподарська продукція, у тому числі харчові продукти та корми, отримані в результаті органічного виробництва. Також у ньому пояснюється, що органічне виробництво – це сертифікована діяльність, пов’язана з виробництвом сільськогосподарської продукції на всіх стадіях технологічного процесу, наприклад, збирання, підготовка, обробка, змішування та пов’язані з цим процедури, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану продукції.

Також у законі прописані інші норми, які стосуються виробництва, реалізації органічної продукції та її маркування. Наприклад, у пункті 5 статті 34 вказано, що підприємцям заборонено маркувати держлоготипом органічної продукції товари, які отримані в результаті неорганічного виробництва чи перебувають на перехідному етапі. Окрім того, забороняється позначати таку продукцію надписами “органічний”, “біодинамічний”, “біологічний”, “екологічний”, “органік” та використовувати будь-які інші похідні слова.

Директор департаменту агропромислового розвитку Івано-Франківської ОДА Ігор Андріїшин вважає, що прийняття закону дозволяє популяризувати органічне виробництво та дасть змогу кожному зрозуміти правила гри на ринку. «Зараз ще готуються підзаконні акти. Потрібно робити порядки, наприклад, із сертифікацією виробництва рослинної і тваринної продукції. Треба прописати вимоги та хто має займатись цим всім», – зазначає посадовець. Мовляв, закон дуже важливий і корисний, бо він відкине недоброчесних підприємців, які хочуть продавати псевдоорганічну продукцію.

Органіка на Прикарпатті

На Прикарпатті кліматичні та погодні умови, територіальне розміщення сприятливі для розвитку органічного виробництва. «У перспективі це буде надзвичайно затребуване виробництво, оскільки Івано-Франківщина – туристична область. А туристів цікавить не тільки відпочинок, а й натуральні продукти, наприклад, сири, та національна кухня», – пояснює Андріїшин.

Органічне виробництво специфічне тим, що воно дорожче, адже ґрунтується не на хімічних методах. Зараз, за словами пана Ігоря, на Прикарпатті органіка тільки зароджується і розвивається здебільшого у невеликих фермерських господарствах. Проте дехто взявся серйозно займатись таким підприємництвом. Наприклад, городенківське господарство «ЕКО БЕРРІ» орендує землю та вирощує органічну малину. «Хлопці з кожним роком збільшують обсяги посадки малини. Крім цього, вони хочуть розпочати будівництво холодильника для шокової заморозки», – розповідає Андріїшин. Мовляв, малину важко зберігати, її потрібно або одразу свіжою реалізовувати, або переробляти на соки, або ж глибоко заморожувати, як це роблять у кранах ЄС.

Посадовцю важко порівняти наш ринок органіки із європейським, бо в Євросоюзі він вже сформувався. Там держава стимулює підприємців займатися саме органічним виробництвом. А в Україні, на жаль, наразі немає такого. На Івано-Франківщині чимало господарств хочуть займатись органікою, але їм важко реалізувати свої плани, оскільки потрібно вкласти немалі суми. В області ще декілька років тому прийняли програму підтримки розвитку органічної продукції, але вона досі не фінансується. «Ми нещодавно розглядали це питання на аграрній комісії… Сподіваюсь, що частину коштів на цю програму виділить обласний бюджет», – каже Ігор Андріїшин.

Як живеться підприємцям

Керівник фермерського господарства «ЕКО БЕРРІ» Ігор Князевич розповідає, що держава мало допомагає розвивати виробництво органічної продукції. Але у сфері підтримки фермерського садівництва працюють декілька хороших програм, якими «ЕКО БЕРРІ», як і частина інших українських фермерів, скористалися.

Органікою городенківські фермери вирішили займатися, бо були впевнені у продажу товарів та їхній затребуваності. Мовляв, є попит на хорошу продукцію. А також для «ЕКО БЕРРІ» органічне виробництво – це стиль життя. Наприклад, щоб все було максимально чисте та натуральне, на господарстві хочуть завести птахів, щоб ті боролись із шкідниками. «Органіка приносить нам спокій, задоволення та впевненість у попиті», – підсумовує Князевич.

Підприємець наголошує, що після запровадження зони вільної торгівлі експортувати товари стало набагато легше. Мовляв, немає ніяких грошових зборів. «Раніше було важко експортувати, а тепер це може зробити кожен. Головне, щоб товар відповідав нормам та мав сертифікат», – пояснює фермер.

Отримати сертифікат при бажанні також не важко, каже Князевич. Найперше, земля має бути чиста і відповіти нормам. Компанія, яка сертифікує, приїжджає, робить всі необхідні аналізи та перевірки, а потім протягом року продовжує контролювати. «Питання не в тому, щоб отримати сертифікат, його треба ще підтримувати. Адже компанія будь-коли може без попередження приїхати та розпочати перевірку. Немає нічого складного, потрібні тільки бажання і розуміння того, що ти робиш», – додає чоловік.

Власник фермерського господарства «Острівецький органіксад» Олександр Ковбель почав займатися дикорослими садами, адже на цю продукцію був попит Європейського Союзу. Проте сам на міжнародний ринок чоловік не виходить, а працює через посередників.

Він теж вважає, що сертифікувати своє виробництво не важко. Головне, щоб земельна ділянка, дерева та сади загалом відповідали нормам. Комісія приїжджає, бере аналізи, а потім робить висновки. «На результат перевірки ви вплинути не можете, бо це закрита інформація. Вас тільки ставлять до відома, сертифіковані ви чи ні», – каже пан Олександр. За його словами, займатись органікою вигідно, але щоб все вдалося, низка чинників мають скластися в одне. Наприклад, треба зробити склади, холодильники і також сертифікувати їх, а ще – знайти партнерів у ЄС. Звісно, що європейців цікавить органіка, але українці ще не звикли працювати так, як за кордоном. «Ящики для експортування також мають бути еко і мати сертифікат, але от наш народ може використовувати вже використані, – наголошує чоловік. – А я даю сто відсотків, що ця продукція не пройде аналізи в ЄС і у виробника будуть проблеми».

Оскільки «Острівецький органіксад» працює через посередників, то, відповідно, сам продукцію ще не експортував, але планує згодом це робити. «Зона вільної торгівлі – це дуже добре, бо відкриває нам новий ринок, який у Євросоюзі багатий. Просто так прийти туди неможливо, треба мати відповідний продукт», – пояснює пан Олександр.

Андрій Войтенко має два органічних підприємства: одне – на Львівщині, інше – на Рівненщині. Чоловік три роки тому вирішив займатись саме органічним виробництвом також через попит, меншу конкуренцію і вищі ціни. Тепер у Рівненській області він вирощує гречку та жито, а у Львівській – нут, просо, жито та гречку.

Войтенко каже, що держава допомагає органічним виробникам, але тільки словами, бо реальної допомоги мало. Наразі підприємець вирішив презентувати свої товари на одній із найбільших виставок органічної продукції в німецькому місті Нюрнберг. Чоловік вважає, що потрапити на ринок Євросоюзу важко, бо існує велика недовіра західних партнерів до української продукції. Тому, щоб завоювати авторитет за кордоном, підприємці перед тим, як заходити на міжнародний ринок, їздять на такі виставки товарів.

Людмила ОЛЕНЮК

 

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ у регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю газети «Галицький кореспондент» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Написати головному редакторові Тетяні Соболик: editor@gk-press.if.ua