У лютому 2019 року Україна закріпила в Конституції курс на ЄС і НАТО, зробивши ще один крок в бік Заходу. Віддалення від Росії в умовах агресії сусіда віддзеркалюється на показниках зовнішньої торгівлі. За даними Державної служби статистики, експорт українських товарів до країн ЄС у 2018 році досяг 42,6% від загального, тоді як до Росії скоротився на 7,2%. Водночас російський ринок посідає перше місце за експортом у світі, а імпорт з РФ, попри війну та санкції, росте. Чи вдається українським підприємствам-експортерам переорієнтуватися в таких умовах? Про це – у спільному матеріалі редакцій «Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ) та «МедіаПорт» (Харків).

Експорт до РФ падає, імпорт росте

У 2018 році Україна торгувала з партнерами із 221 країни світу. До РФ постачала товарів на 3,6 млрд. грн., що на 7,2% менше, ніж у 2017-му, імпортувала з РФ – на 8 млрд., на 12,3% більше, ніж рік до того. Закупівлі з Росії зростають здебільшого за рахунок експорту нафти і нафтопродуктів. У структурі імпорту з РФ ця позиція на першому місці.

На показники Івано-Франківської області із зовнішньої торгівлі вплинуло відновлення роботи після п’ятирічного простою ТОВ «Карпатнафтохім», основною сировиною якого є імпортована з РФ нафта, розповідає заступниця начальника відділу інвестицій управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій Тетяна Туревич. За її словами, експорт «Карпатнафтохіму» кілька років тому сягав 30% всього експорту області.

Точні цифри підприємств в управлінні не наводять, посилаючись на конфіденційність інформації. Загальна статистика регіону 2018 року відома: експорт товарів до РФ зменшився на 10,8% та становив 42,9 млн. доларів, імпорт з РФ збільшився на 110% та становив 338 млн. доларів.

Найбільше у РФ експортувалися пластмаси та полімерні матеріали – 40,3% до загального обсягу експорту товарів у Росію. Порівняно з 2017-им, експорт цих товарів зріс на 4%. Друге місце за експортом у 2018-му займає папір та картон – 29,4% (експорт зріс у 2,6 раза). Третє: котли та машини – 10,1% (експорт зменшився на 20,7%).

Підприємства, які мали контракти з Росією, відчули проблеми, каже Туревич. Наприклад, «Памібро» на Рожнятівщині, що виготовляє паперові мішки.

«У них було багато контрактів з Росією, але загалом управлінню важко прослідкувати за діяльністю підприємств, – зазначає начальниця відділу. – Здебільшого підприємства переорієнтовуються на інший ринок. Як, наприклад, «Електролюкс». Зараз вони працюють на Європу та внутрішній ринок».

Швидкому виходу на європейський ринок стають на заваді велика конкуренція і серйозніші вимоги для підприємств. «Та все ж наша область ближча до Європи. Окрім того, ми зараз освоюємо ринок Азії, Індію», – коментує чиновниця.

ПРАТ «Сегежа Оріана Україна», яке теж спеціалізується на паперових виробах, почало експортувати продукцію в Білорусь, Молдову, Азербайджан.

«Галицький кореспондент» намагався зв’язатися з деякими із згаданих підприємств. Проте взяти коментар щодо торгівлі з Росією і переорієнтації на інші ринки журналістам не вдалося.

Чим далі від Москви, тим менше залежності

Торгівля з Росією завжди мала політичний аспект, каже доцент кафедри теоретичної і прикладної економіки Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Сергій Васильченко. Україні, на його думку, варто було давно скорочувати торговельні стосунки з РФ, щоб уникнути залежності. Окрім того, прив’язка підприємств до російського ринку не мотивує їх до розвитку, підвищення якості продукції, вважає Васильченко.

«Торгівля для Росії завжди була політикою. Ми йдемо з цього ринку, і добре. За чотири роки товарообіг з Росією впав у 8 разів, а суто експорт – у 5 разів. А на фоні цього загальний експорт економіки України зріс на 12,8% і росте далі. Тобто Україна виграла, бо стала виробляти якіснішу продукцію, – робить висновок Васильченко. – У 2014 році люди були скептично налаштовані, казали, що в Євросоюзі нас із товарами ніхто не чекає. А подивіться, що змінилося з того часу – незважаючи на військові дії, ми змогли майже повністю переорієнтувати наш експорт на інші ринки».

За його спостереженнями, експорт до ЄС почав рости із 2016 року і щороку більшає. Це означає, що країни Європейського Союзу стали нашим основним споживачем-імпортером. Також збільшується експорт українських товарів у країни Азії, торік він сягав майже 32% від загальної цифри.

Найбільше товарів з Франківщини везуть до Румунії, Словаччини, Індії, Польщі й Туреччини. Російська Федерація у цьому переліку займає тільки восьме місце. «Прикарпаття не те, що не постраждало від якихось санкцій – ми їх і не помітили», – підсумовує економіст.

Чи готовий до переорієнтації Схід?

Внаслідок захоплення Криму і частини Донбасу Україна, за даними уряду, втратила понад 16% ВВП. Старший науковий співробітник Eurasia Center, Atlantic Council Андерс Аслунд у своєму дослідженні «Кремлівська агресія в Україні: матеріальний вимір» (2018) оцінив втрати України у 98,4 мільярда доларів.

Тільки за офіційними даними через анексію півострова і бойові дії на Сході понад мільйон людей стали переселенцями. Близько 131 тисячі з них нині проживають у Харківській області. Олександр Дьяченко, директор ТОВ «Лугалпроф», що виробляє будматеріали та металеві двері, був змушений відновлювати виробництво на Харківщині. Частину обладнання вивезти з Луганської області підприємець не зміг.

«Працюємо тільки на внутрішній ринок, це всі регіони. Ніяк не можемо перевести дух з 2014 року. Дуже складно займатися бізнесом. Якщо раніше у нас було своє приміщення, то зараз усе орендуємо. Вклали багато грошей і досі у боргах. Якщо б не було цих проблем, ми б і вийшли, можливо, на Європу. Плануємо, займаємося підготовкою документації, але поки що не працюємо. Основна складність – фінансова», – каже Дьяченко.

Вихід на європейський ринок передбачає витрати і час на вивчення митного і податкового законодавства ЄС, каже президент Харківської обласної громадської організації Асоціація приватних роботодавців Олександр Чумак.

«Не всі готові виділяти зі свого бюджету частину грошей, щоб свою діяльність зробити відповідною до стандартів та норм ЄС. Наприклад, щоб провести аудит і відкоригувати щодо відповідності процедури операцій, може бути потрібно від 20 до 75 тисяч євро. Малий бізнес, особливо мікро-, не має таких грошей. Така ж вартість для окремих процедур, а якщо отримувати сертифікати, суми ще більші. Без знань законодавства ЄС укласти нормальний контракт неможливо», – каже Чумак.

За результатами 2018 року, з Харківської області найбільше експортували товарів до країн ЄС (23,6%). Росія в експорті посідає друге місце (22,9%). У трійці лідерів за імпортом – ЄС, Китай, Росія.

«Відсоток експорту до Росії логічний, адже ми найближчі до цієї крани. Розуміємо, що торгувати з Росією продовжують саме ті підприємства, які були повністю зав’язані на клієнтській базі в Росії. Так, вони потихеньку відходять від цього, переходять на внутрішній ринок, хтось переорієнтовується на ЄС, але цей процес не може бути швидким або одномоментним. На такий перехід потрібен певний час, я переконаний, що не рік і не два. Цифра серйозно зменшилася», – зазначає Чумак.

За два роки, з 2016 по 2018, експорт області в ЄС зріс на 40%.

Харків – місто машинобудівної промисловості, зазначає економіст Володимир Рапопорт.

«Звісно, ми хочемо, щоб машинобудівні підприємства пробивалися до ЄС, але це дуже складно. Тим, хто пов’язаний з так званою радянською промисловістю, важко вийти на європейський ринок. Є певні традиції. Треба все переналаштовувати, шукати нові бізнес-ідеї, нові технології, обладнання», – каже Рапопорт.

Важка промисловість та імпортозаміщення

Більшість машинобудівних підприємств регіону так чи інакше були зав’язані на Росію. Під прямі санкції РФ, запроваджені у листопаді і розширені у грудні минулого року, потрапили 75 українських підприємств, серед них три на Харківщині. Найвідоміше –  «Харківський тракторний завод» –  опосередковано належало російському бізнесу. Після річного простою, у 2016-му «ХТЗ» придбав харківський бізнесмен, власник компанії DCH Олександр Ярославський. Нині на заводі триває модернізація. Обсяг інвестицій, за даними підприємства, складе близько 230 млн. грн.

У 2017-му пріоритетними ринками, окрім внутрішнього, гендиректор «ХТЗ» Андрій Коваль називав ринки Латинської Америки, Африки, Америки, Канади. Наприкінці минулого року підприємство відвідала делегація європейських дипломатичних місій.

«Для нас ця зустріч цікава з точки зору стратегії: ми експортуємо продукцію. Але проблема, яка нас стримує – відповідність нашого продукту європейським сертифікаційним вимогам. В іншому модернізація йде за планом: в рамках реконструкції низки цехів поставили 3D-лазер, купуємо зараз обробні центри, йде поступовий процес адаптації. Якби ви бачили, що ми продавали два роки тому і що продаємо зараз… Всі поставлені цілі цілком досяжні», – цитує прес-служба «ХТЗ» директора заводу.

Роботу в інших напрямках активізував «Турбоатом» (75,22% акцій належить державі), виробник турбін для тепло-, гідро- та атомних електростанцій.

«Дуже тісно працюємо з НАК «Енергоатом». Це наш основний стратегічний партнер в Україні спільно з «Укргідроенерго». З НАК «Енергоатомом» маємо портфель замовлень близько 2 млрд. грн. Сьогодні (14 лютого – ред.) підписуємо контракт з «Енергоатомом» на півмільярда гривень. Це, по суті, імпортозаміщення російських комплектуючих на атомні блоки в Україні. В Україні працює 5 російських «мільйонників», ми повністю взяли їх на забезпечення запчастинами, проводимо модернізацію, яка дає можливість підвищити показники з виробництва за КПД, знижує витрати палива, подовжує термін експлуатації на десятиріччя, – це «Турбоатом» бере на себе повністю, за що, до речі, ще два роки тому мене особисто занесли до санкційних списків. І ми цим пишаємося», – каже гендиректор «Турбоатому» Віктор Субботін.

Підприємство розвиває відносини з країнами Азії – Вірменією, Таджикистаном, Казахстаном. З Росією, за словами Субботіна, зв’язки залишилися.

«РФ має великий парк турбін нашого заводу. Це 10 «мільйонників» (потужність реактора, на якому встановлена турбіна, 1000 МВт – ред.), більше 10 «п’ятисоток». Вони без нас не можуть обійтися. Наші технічні спеціалісти контактують з енергетиками, де працюють наші атомні блоки. Відповідно, йдеться про технічні консультації. Але на сьогодні жодного контракту нема», – каже Субботін.

Прибуток підприємства минулого року склав 800 млн. грн., за останніх п’ять років – 5 млрд.

«На «Турбоатомі» освоїли нове виробництво, зробили імпортозаміщення, так що не треба вже більше купувати на російському ринку, коли вони в будь-який момент, у будь-яку мить можуть перекрити імпорт, як вони це зробили у 2015 році з російським газом, як вони це зробили з комплектуючими для машинобудівного комплексу України. Ми сьогодні самі це виробляємо і нікому не дозволимо диктувати нам умови», – під час візиту до Харкова 14 лютого заявив президент України Петро Порошенко.

«Оборонка» і контрабанда

За словами глави держави, Україна замінила понад 50 тисяч позицій продукції, яку раніше постачала з Росії.

«Протягом останніх двох років, лише за два роки, було заміщено понад 50 тисяч найменувань продукції, яку раніше постачали з-за кордону. Звідки? З Росії. Вони думали, що зупинять нашу «оборонку», нашу армію. Минулого року цехи Харківського заводу спеціальних машин працювали у дві зміни, тому що кількість замовлень перевищувала потужності заводу, – сказав Порошенко. – І нам з вами не соромно зараз дивитися на українську армію, яка оснащена зброєю з оборонних підприємств Харкова, яка нагодована, одягнена, взута…»

Але є інший бік цієї історії, який наприкінці лютого озвучили журналісти проекту «BIHUS.info». Йдеться про контрабанду запчастин з РФ і ймовірні зловживання (серед іншого – з боку посадовця РНБО) при їхньому постачанні на підприємства оборонного комплексу.

«Загалом група отримала від заводів УОП 250 мільйонів. Це те, що змогли вирахувати щодо відомих нам фірм», – стверджують автори розслідування.

Генпрокурор Юрій Луценко факти контрабанди визнав та заявив, що кримінальне провадження щодо можливих зловживань в оборонній сфері розслідується ще з 2016 року і на момент виходу журналістського розслідування було вже на «фінішній прямій».

«Велика кількість вузлів та агрегатів виробляється виключно в Російській Федерації і не може бути відтворена без мільярдних капіталовкладень на будь-яких підприємствах будь-якої частини світу. Йдеться про колишні, СРСРівські, взірці техніки, вузли та агрегати до яких виробляються на їхній території. Напевно, ні для кого не секрет, що впродовж останніх років більшість із цих запчастин український «Укроборонпром» отримує від волонтерів та підприємців, які контрабандним способом постачають їх з території Російської Федерації. У часи війни для країни, що воює, я вважаю це прийнятним. Неприйнятним і навіть аморальним вважаю грубу наживу на такому бізнесі», – сказав Луценко на брифінгу 27 лютого.

За результатами перевірки 10 підприємств-постачальників підтверджено 22 млн. грн. збитків до державного бюджету, ще за 30-ма – відповідь має бути надана найближчим часом, заявив Луценко.

Концерн «Укроборонпром» через суспільний резонанс відсторонив від посад керівників двох харківських підприємств, які фігурують у журналістському розслідуванні: це ДП «Ізюмський приладобудівний завод» і «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені Морозова».

 

Надія ШОСТАК, Людмила ОЛЕНЮК

Спільний проект редакцій «Галицький кореспондент» і «МедіаПорт» здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.