Персонал, який завезли з РФ, є абсолютно некомпетентним та не має відповідного досвіду.
Український персонал ЗАЕС відмовляється виконувати злочинний наказ нелегітимного керівництва станції щодо запуску блоку №4, про це інформують на сторінці “Енергоатому”.
Незаконно призначений російською владою «генеральний директор» тимчасово окупованої Запорізької АЕС Юрій Чернічук вмовляє атомників, які відмовились підписати фейкові контракти з “Росатомом”, запустити четвертий енергоблок.
Персонал станції категорично відмовляється виконувати злочинний наказ, який є прямим порушенням ліцензії на експлуатацію, виданої Держатомрегулювання України (ДІЯРУ).
Впродовж останнього тижня через постійний фізичний і психологічний тиск окупантів близько 30 осіб ліцензованого персоналу ЗАЕС покинули Енергодар. Їм вдалось виїхати на підконтрольну уряду України територію.
Чернічук намагається вийти зі становища, що склалося, та долучити до роботи станції тих українських працівників, які ще раніше відмовились підписати фейкові контракти з “Росатомом” і яким було заблоковано доступ на станцію.
Відповідальний український персонал усвідомлює, що порушення умов ліцензії ДІЯРУ призведе до втрати персональних ліцензій після деокупації ЗАЕС.
“Закликаємо українських атомників і надалі не виконувати злочинних наказів окупаційного керівництва станції! Пам’ятайте, що рішення нелегітимних керівників можуть призвести до порушення норм ядерної та радіаційної безпеки станції”, – йдеться в дописі.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи