Володимир Зеленський посмертно нагородив командира танкової роти 128 окремої гірсько-штурмової бригади з Івано-Франківщини Степана Потяка.
“За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю: Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня старшого лейтенанта Потяка Степана Івановича (посмертно)”, – йдеться в указі.
Указ про відзначення державними нагородами України президент підписав 18 липня 2023 року.
“Дякуємо нашим воїнам за мужність, героїзм, виявлені у боротьбі проти російських окупантів. Українці знатимуть і пам’ятатимуть їхні подвиги у війні з ворогом”, – написали на сторінці громади.
Степан Потяк загинув на Запорізькому напрямку 21 червня 2022 року. Боєць брав участь у зоні АТО/ООС. Він був командиром танкової роти танкового батальйону військової частини.
Військовий народився в селі Бистрець Зеленської сільської ради. Степан закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Під час навчання в університеті брав участь у створенні Івано-Франківської патріотичної організації «Карпатська Січ».
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи