Житель села Лоп’янка Долинської громади Василь Качмар 13 років тому переніс клінічну смерть. З того часу чоловік навернувся до Бога, зміцнився у вірі, змінився у ставленні до людей, став терплячий та розсудливий. Історію “Галицькому кореспонденту” розповіла його дружина Оксана Антонівна, та і він сам.

Чоловік раніше часто зловживав алкоголем. Хоча був добрим господарем, будівельником, своїми руками збудував в селі хату. Жінка опускала руки. Адже росли двоє синів, яким батько подавав поганий приклад. А якби не той випадок клінічної смерті та проведені дні у комі, невідомо чи її чоловік перестав би заглядати в чарку.

Втратив свідомість

Було спекотне літо, він працював у Києві на роботі. Три дні підряд з хлопцями вони знімали втому алкоголем. Встав зранку на роботу і відчув, що ноги підкошуються, не слухаються. Бригадир сказав на роботу не виходити, тож залишився вдома.

“Вся моя бригада пішла на роботу, але забули пилу і один чоловік повернувся з нею, бо без неї не могли розпочати. Повернувся і побачив мене вже у важкому стані – це був інсульт. Колега відразу повідомив бригадира і вони викликали швидку медичну допомогу. Забрали мене, але по дорозі в швидкій мій стан лише погіршувався і медики викликали реанімаційну бригаду. Єдине, що я пам’ятаю, це коли лікар реанімаційної швидкої сказав: “Ми його втрачаємо”. У той момент я втратив свідомість”, – розповідає Василь Качмар.

Бо рідні моляться

Далі він почув голос, де наче зачитували його добрі і недобрі справи. Мав неприємну розмову, пригадує, йому сказали, що перебуває у пеклі, і сюди я потрапив через горілку.

“Той голос дав настанови: не пити, не курити, поважати жінку. Якщо виправлюся, то можу повертатись на землю, бо за мене моляться і дуже плачуть мої рідні. Але якщо я не навернувся до Бога, то вже буду в іншому місці. Тоді голос наказав мені: “Я тобі дав жінку для того, щоб ти її любив і поважав, а ти її зневажаєш. Як далі будеш її зневажати, то я в тебе її заберу”, – розповідає чоловік.

Крізь сон він почув, що помер. І до нього їде жінка та син. А потім почув: “Кажу тобі, встань”. Підхопився на ноги. Тут медичний персонал підбіг, сказали, що не можна вставати. Так дізнався, що  півтори доби до органів були підключені апарати, а ще півтори доби був у комі.

Захотіти змінитися

“Згодом я побачив своїх рідних, моїй радості не було меж. Я дякував Всевишньому, що можу їх обняти. Бо саме завдяки Богові, Гошівській Матері Божій, священникам, рідним і всім людям, які за мене молилися, я вижив після клінічної смерті. 

Пройшло вже 13 років, я хочу, щоб люди не вживали надмірно алкоголь, щоб ніколи їхня душа не потрапила туди, де був я. Нехай ніхто й ніколи не побачить і не відчує те, що бачив і відчував я. Зараз мені 66 років, я інвалід 1 групи, але я кожен день дякую Богові за те, що я живий. Лікарі тоді в Києві сказали, що з такого стану як був у мене, на тисячу виживає одна людина. Тому дякую Богові, що дав шанс. Не стидаюся і не цураюся того, яким я був раніше. Мене Бог навернув на добрий шлях і я хочу, щоб через мою історію навернулися інші. Алкоголь руйнує здоров’я та сім’ї. Зараз останні дні Великого Посту. Тому у Бога все можливо, лише треба вірити і самому захотіти змінитися”, – ділиться Василь Качмар.

Мар’яна ЛОКАТИР

Також читайте, що на Франківщині планують спорудити житло для 500 переселенців