За принципової позиції прокурорів Івано-Франківської обласної прокуратури судом апеляційної інстанції залишено без змін вирок суду, яким місцевого мешканця визнано винним у вчиненні замаху на вбивство судді та незаконному поводженні з бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 379, ч. 1 ст. 263, КК України).
Прокурори у суді довели, що в серпні 2020 року засуджений намагався вбити суддю одного із районних судів Прикарпаття.
Чоловік раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а суддя був головуючим у черговій справі щодо нього. Щоб уникнути покарання – позбавлення волі на тривалий строк, відтермінувати винесення вироку та залякати інших суддів – він вирішив убити суддю.
Він слідкував за суддею та встановив місце проживання. Вночі спільно із невстановленою особою закріпив перед гаражем судді вибуховий пристрій – гранату типу «Ф-1», який повинен був вибухнути під час відкриття гаражних ролетів. Однак вибуховий пристрій не здетонував, а був виявлений потерпілим і знешкоджений вибухотехніками.
У грудні 2021 року правоохоронці затримали правопорушника і відтоді він перебував під вартою.
Суд першої інстанції визнав його винним в інкримінованому злочині та засудив до 10 років позбавлення волі. Вирок був ухвалений 23 жовтня 2023 року Долинським районним судом.
Сторона захисту оскаржила вказаний вирок в апеляційному порядку, просила скасувати його та виправдати обвинуваченого.
Заслухавши доводи сторін, Івано-Франківський апеляційний суд підтримав позицію прокуратури, залишив без задоволення апеляційну скаргу, а покарання, призначене судом першої інстанції, без змін.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п