Чоловік втратив орієнтир в лісовому масиві та потребував допомоги рятувальників.
Про це інформує “Галицький кореспондент”, посилаючись на сторінку ГУ ДСНС Івано-Франківської області.
Вчора, 18 вересня о 19:53 до Служби порятунку надійшло повідомлення про те, що на горі Явірник-Горган Надвірнянського району перебуває житель міста Києва.
Для проведення пошуково-рятувальних робіт направили рятувальників з пошуково-рятувального відділення міста Яремче, які пізніше супроводили туриста до підніжжя гори, звідки подорожуючий в задовільному стані попрямував до місця тимчасового проживання.
Рятувальники вкотре нагадують громадянам про те, що необхідно відповідально ставитися до туристичних походів. Перед тим, як вирушити в гори чи до лісу потрібно вивчити карту місцевості, або краще вирушути з тим, хто добре знає місцевість. Також важливо подбати про повний заряд мобільного телефону.
“Не вдягайте непримітний сіро-зелений або чорний одяг, віддайте перевагу яскравим кольорам, так заблукалого легше помітити під час пошуку. Чудово, якщо на одязі будуть смужки, що відбивають світло”, – зауважують у пресслужбі ДСНС.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи