Богдан та Жанна Волосянки з Івано-Франківська у складі української делегації побували на робочій конференції та на відпочинку в іспанській Валенсії. Своїми враженнями від цього портового міста на березі Середземного моря, що за чотири години польоту від Києва, вони поділилися і з читачами «Галицького кореспондента».

Українську делегацію (близько 200 осіб) в аеропорту зустрічали іспанські дівчата в національних строях і з червоними квітами у волоссі та кавалери в чорних костюмах. Гостям підносили бокали традиційного іспанського вина «Сангрія» з покришеними фруктами (апельсинами, лимонами) і кусочками льоду.

Українців поселили в одному з найкращих готелів, у самому центрі міста. На привітальній вечірці чоловікам дарували чорні капелюхи, а жінкам – червону защіпку для волосся у вигляді квітки, віяло та хустину з написом «Валенсія». Також для українців влаштували традиційний міський ярмарок, який перетворився на свято. На велику площу прийшли мало не всі жителі міста. Було багато наметів, де пропонували різні розваги. В одному – танцювали фламенко, в іншому – пригощали паельєю (традиційною іспанською стравою, яку готували привселюдно на величезній сковороді завбільшки як двоспальне ліжко), десь вигравали на гітарах.

До речі, франківцям дуже сподобалася паелья. Це ніби відомий нам плов, але рис іспанці змішують з равликами, морепродуктами, кроликом і куркою (можна з чимось одним, а можна зі всім разом). У складі паельї багато спецій, зелені…

 

Природа і наука

Валенсія ділиться на дві частини: старе і нове місто. Старе місто цікаве давньою архітектурою, а нове – сучасною. Колись через Валенсію протікала ріка Тур’я, яка часто виходила з берегів і завдавала шкоди жителям. Тому в 1957 р. місцева влада прийняла рішення змінити русло ріки, щоб вона текла поза містом. А на місці ріки заснували біопарк, де сьогодні живуть дикі тварини.

Туристи можуть там з рук годувати жирафів, слонів, через скло можна побачити, як плаває бегемот, поруч граються сурікати, є багато орангутангів. Для всіх тварин продається корм, їх також можна підгодовувати сіном. Чотири години в біопарку проходять, наче одна мить.

У ботанічному саду Валенсії є унікальний баобаб, якому тисяча років. Уздовж тротуарів ростуть гранати, апельсини, мандарини, інжир, лайми, які можна зривати і їсти. Вразило Волосянків те, що зелений гранат там солодший, ніж в Україні червоний.

Готель, де мешкали українці, розташований навпроти Центру науки і мистецтв, який є шедевром сучасної архітектури. Всередині театральна сцена, де відбуваються постановки, а ззовні – ніби космічний корабель. Тут діє  найкращий оперний театр Іспанії. В іншій споруді – музей науки. Там на  чотирьох поверхах представлено наукові досягнення в різних галузях: фізика, хімія, медицина тощо.

І малій дитині, і дорослому там надзвичайно цікаво. У медицині, наприклад, представлені різні прилади, якими можна користуватися, щоб дізнатись усе про свій організм. На екрані можна побачити свій хребет, як він міняє форму, коли піднімати важкий предмет. Якщо в ділянці хребта є проблеми, то на екрані світяться різні кольори, які сигналізують, що так нагинатись з вагою недобре або що ця вага завелика. Є пристрій, в який закладаються стопи ніг, а комп’ютер показує, яке взуття варто носити, а які каблуки є зависокими і шкодитимуть здоров’ю. У спеціальній кабінці можна подивитись в апарат і дізнатись про стан ока.

На дитячому майданчику є місце, де діти граються в доросле життя. Їздять на машинках по спеціальних вуличках, дотримуючись правил дорожнього руху, хлопчики будують будинки, дівчатка прасують прасками не на електриці, а на батарейках. Там же є інкубатор, де можна побачити, як вилуплюються курчатка.

Океанаріум у Валенсії справляє враження підводного царства. Йдеш тунелем, а знизу, зверху і з боків плавають сотні риб. Богдан, який кожне літо проводить на березі Дністра і є чудовим рибалкою, був захоплений видом  велетенських акул, мантій, черепах, дрібних рибок, які оточували їх зусібіч.

Тричі на рік у місцевому колізеї відбувається корида зі справжніми тореадорами і биками, хоча у більшості регіонів її вже відмінили.

 

Небесне і земне

Жанні дуже сподобався головний храм Валенсії – Катедральний собор Санта Марії, де вони побували на літургії. Там є головна святиня – чаша Святого Грааля, з якої пив Ісус на Таємній вечері. Свята Чаша має скромні розміри (висота – 17 см, діаметр – 9 см), але викликає захоплення. Екскурсовод розповів, що Гітлер викрав її під час Другої світової війни, та потім чашу знайшли і повернули. Автентичність її підтверджена Ватиканом.

Раз на рік (8 грудня) у храмі відбувається велике дійство – день вшанування Непорочної Діви Марії. Статую Богородиці виносять на вулицю, іспанці вдягаються в національний одяг і йдуть вулицями міста, вшановуючи Матір Христа. Скрізь можна купити статуетки Марії, навколо голови якої вінок із зірок.

У Валенсії в кожному кафе, барі, ресторані танцюють фламенко – національний іспанський танець. Він дуже пристрасний і довгий. Спочатку жінки танцюють його повільно, тільки руками, а чоловіки грають на гітарах, викрикують і аплодують. Увесь час прискорюється темп, за руками йдуть у рух плечі, потім тулуб, ноги, потім б’ють чечітку. Настільки майстерно виконують рухи, що складається враження, ніби вони не торкаються землі. Танець триває 8-10 хвилин, артисти мають хорошу фізичну підготовку. Франківці помітили, що фламенко танцюють старші жінки, молодих дівчат вони не бачили.

 

Гроші і здоров’я

З іспанськими зарплатами (1,5-2 тис. євро) ціни у Валенсії невисокі. Але  якщо переводити на українські зарплати (1 євро – 30 грн.), то навіть сувенір-магнітик за 2-3 євро для нас дорогий. Хліб там коштує 30 центів, кілограм м’яса – 3-5 євро, морепродукти з шести консервів (по 100 грамів кожна) – 2 євро. Найдорожчі морепродукти (креветки, краби) – 8 євро, а загалом – 1-2 євро. Хамон – в’ялене м’ясо, яке може зберігатись рік – коштує 9 євро, кілограм фруктів – 1-2 євро. Тому іспанці можуть дозволити собі їсти натуральну їжу найкращої якості.

Вразило франківців і приміщення базару – також свого роду витвір мистецтва. Круг з куполом і мозаїкою, торгові приміщення у вигляді скляних бутиків, по-мистецьки оздоблених (наприклад, на капусту одягнули окуляри від сонця, капелюшки). Величезна площа, ніхто нікого не штовхає. Усі продавці мають спеціальні халати і рукавички, все дуже стерильно, покупцям не дозволяється торкатися продуктів. Жанна хотіла дізнатись, чи м’який інжир, як тільки торкнулася його рукою, то відразу почула: «Сеньйора, но-но, санітарікум».

З 13-ї до 17-ї години у Валенсії – сієста (відпочинок). Місто ніби вимирає, всі магазини, кафе, аптеки зачинені, навіть ліфт не працює. Працюють лише величезні торгові центри, і то не всі. Жалюзі на вікнах у будинках опущені. Проте з 17-ї до 22-ї години все знову починає працювати, а кафе і бари відкриті до 3-ї ночі. Більшість валенсійців з’являються на вулиці вперше аж о 19-ій годині. Це мами з візочками, молодь. А українці в час сієсти гуляли біопарком, відпочивали на березі Середземного моря.

У 2007 р. Валенсія була визнана найзеленішим містом Європи. Це місто вразило українців своєю гостинністю, м’яким кліматом, чистим повітрям. Сюди хочеться повертатись знов і знов.

 

ДО РЕЧІ:

Наприкінці року французька спільнота «ТЕЗЕ» організовує новорічну зустріч для молоді всього світу у Валенсії. З 24 грудня по 4 січня валенсійські родини гостинно прийматимуть у себе вдома молодих гостей з усіх країн. Франківська молодь має можливість поїхати в це екзотичне місто, якщо звернеться у Паломницький центр Івано-Франківської архієпархії УГКЦ (м. Івано-Франківськ, вул. Гарбарська, 20, тел. 094-922-47 46).

Юлія БОЄЧКО