Під час виступу на Валдайському форумі Володимир Путін не озвучив принципово нових вимог чи пропозицій щодо завершення війни проти України. Водночас, на думку політичного аналітика Вадима Денисенка, тональність його заяв свідчить про впевненість Кремля у власній позиції та готовність продовжувати бойові дії.

За словами Денисенка, Путін фактично повторив низку тез, які Кремль просуває вже не перший рік. Зокрема, російський президент говорив про перспективу захоплення українських територій, закликав до переговорів на умовах Москви та вкотре використав ядерну риторику.

Ядерні погрози та переговори

Однією з найбільш помітних тем виступу стала ядерна зброя. Путін заявив, що Росія може застосувати її у відповідь на напад на РФ.

Денисенко вважає, що саме ця частина виступу привернула значну увагу західних медіа. Водночас він наголошує: ядерна риторика Кремля не є новою і використовується Росією як інструмент тиску.

Ще одним сигналом, за словами аналітика, стала пропозиція європейським країнам домовлятися з Москвою. Денисенко трактує це як спробу переконати Захід у необхідності переговорів на тлі російських військових успіхів.

На думку Денисенка, Путін виходить із того, що наразі не має достатньо сильних зовнішніх факторів, які могли б змусити Кремль змінити свою позицію.

Серед чинників, які, за оцінкою аналітика, впливають на впевненість російського керівництва, він називає відсутність узгодженої позиції США та Китаю щодо тиску на Москву, збереження значних доходів Росії від експорту енергоносіїв, а також ситуацію всередині самої РФ.

Денисенко також звернув увагу на відсутність, за його словами, помітної внутрішньої опозиції до політики Кремля серед російських еліт.

Для України ключовим залишається питання міжнародної підтримки

Окремо аналітик наголосив на невизначеності щодо подальшого фінансування України. Він вважає 2027 рік важливим з огляду на те, які країни та в якому обсязі продовжать фінансову підтримку Києва.

Водночас Денисенко закликав не сприймати ситуацію як таку, що означає неминучий розпад міжнародної коаліції на підтримку України.

На його думку, головним завданням Києва має стати пошук нових дипломатичних партнерств і форматів міжнародної коаліції, здатних посилити тиск на Росію.

«Переговорний трикутник Україна — Росія — США» Денисенко вважає недостатнім для побудови ефективної дипломатичної стратегії, за винятком окремих питань, зокрема обміну полоненими.

Наприкінці Денисенко навів приклад колишнього міністра закордонних справ СРСР Андрія Громика, який, за його словами, перед ухваленням важливих зовнішньополітичних рішень аналізував ситуацію на глобальній карті.

Аналітик закликав українських дипломатів ширше оцінювати міжнародну ситуацію та шукати нові формати співпраці, а не зосереджуватися лише на вже наявних дипломатичних конструкціях.

На його думку, створення нових міжнародних коаліцій є одним із ключових завдань української дипломатії на наступному етапі війни.