Китай поступово перетворює Росію на технологічно залежну від себе державу, а співпраця Пекіна з Москвою виходить за межі звичайної торгівлі. Водночас можливі домовленості Китаю зі США можуть вплинути на міжнародні переговори щодо війни в Україні. Таку думку висловив політичний аналітик Вадим Денисенко у своєму відеоогляді, пише Галицький кореспондент.
За його словами, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну торговельні відносини між Москвою та Пекіном суттєво змінилися. За підсумками дев'яти місяців 2026 року, близько 40% російського імпорту припадає на Китай, а частка КНР у російському експорті становить приблизно 30%. Росія переважно постачає сировину та добрива, тоді як Китай експортує високотехнологічну продукцію, зокрема електроніку, верстати й обладнання.
З 2025 року, а особливо у 2026-му, стратегія Китаю почала змінюватися. Якщо раніше співпраця з Росією була насамперед способом заробітку на торгівлі, то тепер Пекін прагне зробити російську економіку технологічно залежною від китайських виробників щонайменше на 10-15 років. Йдеться про заміну західного обладнання китайським у різних галузях, зокрема нафтопереробній промисловості та військово-промисловому комплексі. На думку аналітика, у разі успіху таку модель Китай може поширити на інші країни Азії та Африки. Перед Володимиром Путіним постає складний вибір: намагатися домовлятися із Заходом, щоб зменшити технологічну залежність від Китаю, або продовжувати нинішній курс і поглиблювати цю залежність.
Окремо аналітик зупинився на Північному морському шляху, який назвав одним із небагатьох стратегічних козирів Росії. Цей маршрут має важливе логістичне значення, а прилеглі території містять значні запаси енергоносіїв і рідкісноземельних металів. Росії бракує технологій, фінансів і знань для повноцінного освоєння цього напрямку. Водночас Китай активно розвиває власний арктичний флот, зокрема будівництво криголамів і суден арктичного класу. До 2035 року Пекін планує суттєво посилити свої можливості в Арктиці. Аналітик припускає, що Москва намагається використати Північний морський шлях як предмет переговорів одночасно зі США та Китаєм. Однак, на його думку, Пекін не зацікавлений у спільному управлінні цим маршрутом із Вашингтоном і розраховує посилити власні позиції в регіоні.
Говорячи про можливий вплив Китаю на переговори щодо завершення війни в Україні, Денисенко зазначив, що їхній порядок денний уже не обмежується питанням Донбасу. Переговори за участю України, Росії та США дедалі більше стосуються можливого зняття санкцій із Росії європейськими країнами. Якщо Китай долучатиметься до цього процесу, предметом обговорення можуть стати ширші економічні відносини між КНР, США, Європейським Союзом, Росією та іншими державами. Тому Україні варто уважніше стежити за глобальними економічними та політичними процесами, а не зосереджуватися лише на окремих дипломатичних жестах, зокрема зустрічах лідерів Китаю та США.
