Іванофранківець Анатолій Євстигнєєв вже десять років виготовляє та реставрує старовинні військові головні убори.

Серед його робіт – пікельхельми, шоломи та гусарські шапки, пише “Суспільне Карпати”.

Для майстра ця справа, насамперед, – хобі.

“Мені в руки потрапила схожа така кокарда, орлик. Я зацікавився, звідки він. Почав “копати інформацію”, шукати. Познайомився з людьми, майстрами, які вже були на той час в Україні. Спробував, вийшло, сподобалося і так затягувало, затягувало і затягнуло”, – ділиться реставратор.

Анатолій Євстигнєєв виготовляє убори німецької армії періоду Першої світової війни.

“У таких єгерські батальйони були, кулеметники, в таких – просто піхота. Вони дуже цікаві, вони мене приваблюють своїм виглядом, класні, як на мене. Кожна дитина, кожен хлопчик – у душі – вояка. Пістолети, автомати, палки. З цим бігають, граються. І якраз маленькі діти – маленькі іграшки, великі діти – великі іграшки”, – говорить майстер.

Найчастіше Анатолій займається реставрацією уборів. Каже, що люди часто знаходять такі кашкети у себе на горищі. Їх викуповують колекціонери, а потім просять реставратора привести виріб до ладу.

Свою роботу над кашкетом Анаталій починає з деталей. Їх потрібно почистити. Деякі з них реставратор моделює та відновлює. Кожен головний убір Анатолій Євстигнєєв шиє власноруч.

“За сто років на деталях багато чого збирається. Наприклад, на цій кокарді, не вистачає трішки детальки, буду моделювати. Зроблю нову, вичеканю з латуні, додам, допаяю. Потім – чистка, а у цьому випадку – ще й пайка, малювання”, – розповідає майстер.

Один кашкет Анатолій створює від тижня до місяця. За його словами, робота над кожним є кропіткою та індивідуальною. Майстер каже, що все має бути ідентичним з тими виробами, які солдати носили у той час.

Матеріал для своїх виробів Анатолій купує в інтернеті, багато чого, каже, знаходить на секонд-хенді.

Із такими замовленнями до Анатолія найчастіше звертаються колекціонери, працівники музеїв. Часто люди самі знаходять такі вироби і просять їх відновити. Більше тих, хто цінує такі речі, – за кордоном.

До теми: Франківець розповів, як потрапив на сторінки “Forbes” (ВІДЕО)