Калушанина Владислава Іваницького, якого правоохоронці не могли спіймати цілих десять років, цього тижня нарешті затримали. Славнозвісного  «шоколадного  грабіжника»  поліція знайшла у власному будинку, де він спокійно жив усі ці роки і не ховався.

У банках він з’являвся серед білого дня. Влітку у панамках, а взимку носив шапки. Обов’язковим атрибутом були також окуляри і непомітний одяг. Приходив до банків як звичайний клієнт і «ввічливо», витягнувши пістолет, просив віддати гроші, після чого лишав шоколадний сюрприз.

“Звичайно, я шкодую, що моя діяльність приносила збитковий стрес для працівників банків. Шоколад, як пишуть психологи, знімає стрес”, – пояснив свої вчинки Владислав.

Проте йому шоколад не до смаку. Грабіжник надає перевагу  перловій каші і домашнім огіркам, які вирощує на городі у селі Котлярці на Житомирщині, де і прожив останні роки.

“Працював один, планував, це не були великі заходи з планування, була попередня розвідка. Він обирав відділення, які не охоронялися”, – говорить Андрій Крищенко, керівник ГУ НП Києва.

За ці 10 років на слід «шоколадного злочинця» не вийшов не те що ніхто з правоохоронців, але й жоден службовий пес. Щоразу він просто розчинявся у натовпі, йшов на метро, сідав у маршрутку і їхав у Котлярку. З портфелем, у якому були від 200 тисяч гривень до 20 тисяч доларів. За 10 років з банків чоловік виніс понад 10 мільйонів гривень. Для нього це – «волонтерство», йдеться у сюжеті Надзвичайних новин.

Сам Владислав Іваницький не в захваті від прізвиська «шоколадний злочинець». Він вважає себе Робін Гудом і Юрієм Дєточкіним ХІХ ст. Мовляв, грабує багатих і віддає бідним.

“Десь в якомусь місці є забагато, а в іншому не вистачало, то я в тому, де забагато, забирав і віддавав туди, де не вистачало”.

Думка односельчан щодо затримання Владислава розійшлась. Одні надзвичайно шоковані і відмовляються вірити у це, але от інші тішаться, що сусід не обібрав і їх. Не знала про таємне захоплення чоловіка навіть його дружина.

Шоколадний Робін Гуд зізнався у скоєному  і йому світить до 12 років ув’язнення.

 «Правоохоронці можуть тимчасово обмежити моє пересування з точки А у точку Б, але, не думаю, що я від цього буду в тюрмі», – заявляє Владислав.