На сороковий день після Різдва Немовля Ісуса батьки принесли до храму, де назустріч Святій Родині вийшов старець Симеон, який чекав на Господа упродовж тривалого часу. Симеон глянув на малюка й сповістив, що принесене до храму Немовля служитиме спасінню людей. Ця зустріч старця й Немовляти увійшла в історію християнства як Стрітення Господнє.

Що ж має спільного стрітенська свічка чи, як її в народі називають, «громовиця» та саме свято Стрітення Господнього розповів о. Іван Жук, сотрудник Архикатедрального Собору Воскресіння Христового м. Івано-Франківська, пише “Нова Зоря”.

За словами священника, стрітенська свічка не повинна стояти для оздоби приміщення чи у шафі.

“Ми освячуємо стрітенську свічку для щоденного використання під час щоденної молитви. Багато родин мають чудову традицію: запалюють цю свічку за обіднім столом, коли вся сім’я зібралась разом. Але знову ж таки наголошую, що перед обідом варто й помолитися…. Коли освячується стрітенська свічка, священник читає певну молитву, свого роду «малий екзорцизм». Свічка стає видимим знаком невидимої Божої ласки. І в особливо важких обставинах життя: при хворобі, важких пологах, коли рідні пускаються в далеку дорогу, потрібно приклонити коліна в молитві і запалати саме стрітенську свічку для підсилення вашої молитви. Щодо вашого питання, чи захищає вона від грому… Є така українська приказка: «Пізно христитися, коли гримить». Як я вже казав, світло віри, надії та любові до нашого Господа має горіти у наших серцях, як ця стрітенська свічка. І це світло має горіти кожного дня, а не тільки тоді, коли блискає та гримить. Бо тоді й свічка не поможе”, – говорить о. Іван Жук.

Також священник додає, що стрітенську свічку в жодному випадку не можна використовувати для ворожбицтва чи зливання на віск. Адже використання святих речах у таких нечистих справах називається оскверненням.