Сьогодні, 20 грудня, в Івано-Франківську відбулося друге пленарне засідання 33-ї сесії обласної ради. Депутати розглянули низку бюджетних питань і внесли зміни до кошторисів Прикарпаття на 2019-й і 2020-й роки. Також вони проголосували за низку земельних і господарських рішень. Після цього обранці розглянули заяву Ольги Ситник (Галабали) про дострокове припинення її повноважень як депутата Івано-Франківської обласної ради. Докладніше >>
Питання про припинення повноважень Ольги Галабали було внесене до порядку денного сесії раптово. Причиною для цього стало відповідне звернення до голови облради, підписане 32 депутатами. Врешті 52 депутати проголосували за те, щоб зняти її з посади. Партія «Воля», від якої Галабала обрана в облраду, одразу ж заявила про те, що йде в опозицію, і її депутати покинули засідання. Хто займе вакантне місце в керівництві обласної ради, наразі точно невідомо – тривають переговори. Докладніше >>
Сьогодні, 1 квітня, пройшла прес-конференція колишнього заступника голови Івано-Франківської обласної ради Ольги Галабали. Докладніше >>
Рада не могла вирішити чи розглядати питання про припинення повноважень депутата обласної ради Ольги Галабали на посаді заступника голови обласної ради. Докладніше >>
На початку березня «Галицький кореспондент» писав про те, що заступник голови обласної ради Ольга Галабала розпочала роботу на новій посаді з ремонту власного кабінету. І про те, що ані про доцільність ремонту, ані про те скільки коштів на це піде, голова обласної ради Олександр Сич нам не повідомив. Докладніше >>
Сьогодні, 15 березня, відбулося засідання прес-клубу, де обговорювалися “Перспективи інвестиційних проектів на Прикарпатті та перешкоди їх реалізації”. Докладніше >>
Можливо попередній заступник голови обласної ради Остап Дзеса залишив кабінет настільки понищеним, що Ольга Галабала просто не мала можливості там працювати? Докладніше >>
У понеділок, 28 вересня, на площі перед Івано-Франківською облдержадміністрацією відбулася обласна конференція партії «ВОЛЯ». Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює