Сьогодні, 23 квітня, у палаці Потоцьких в Івано-Франківську відкрилася виставка великодніх яєць “Райця”. Вони виготовлені з паперу, картону, з використанням природних матеріалів, як то шнури, дерево, шипи, метал. Автором є Володимир Гарматюк. Перша виставка була ще того року, теж на Великдень. Обмежилися тоді тільки фотографіями. Зараз же тут можна побачити «живу» виставку. «Все почалося з Докладніше >>
Сьогодні, 28 липня, в Івано-Франківську відкрилась виставка картин 14-річної Софії Гарматюк “Без назви”. Роботи юної художниці є експериментальними, а називати вона їх не хоче – тому і сама виставка не має назви. За її словами, ці картини можна трактувати як завгодно, шукати у них будь-який сенс. Поглянути на роботи можна у фортечній галереї “Бастіон”. Картини Докладніше >>
Франківський журналіст Володимир Гарматюк поскаржився на дивну роботу балансоутримувача його будинку – МІУК. Наводимо його допис у повному обсязі. “Сьогодні перевірили вентканал у мене. Висновок – не працює. Чистити, сказали, будуть після опалювального сезону у квітні. Дзвоню в МІУК, питаю, коли востаннє чистили. Відповідь: перевіряємо кожного року. Якщо треба, чистимо. Питаю, чи можна підпис мій Докладніше >>
У 1950 році десять молодих хлопців отримали по 25 років тюрми за прагнення бачити Україну незалежною Докладніше >>
За дрібними буденними речима від нас утікає щось важливе, каже фотограф Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи