Сьогодні близько 13:15 росіяни обстріляли кафе та магазин у селі Гроза, що на Харківщині у Куп’янському районі. Люди зібралися на поминки за померлим односельцем. Усього в селі Гроза проживало 330 мешканців. На поминальному обіді був присутній принаймні один член кожної сім’ї у селі. «Терористична атака російських військових по с. Гроза стала найкривавішим злочином росіян на Докладніше >>
6 вересня 2022 року розпочався Слобожанський контрнаступ Сил оборони України, що призвів до майже повного звільнення Харківщини від російських окупантів. Очільник ГУР Кирило Буданов розповів, що на його думку зіграло ключову ролі в успіху Харківського контрнаступу. Про це пише УНН із посиланням на документальний проєкт Дмитра Комарова “Рік. Харківщина”. “Раптовість, швидкість і рішучість дій”, – Докладніше >>
Їх виростило подружжя фермерів Інна та Ігор Федосієнки. Юридична адреса фермерського господарства “Овочі Слобожанщини” раніше знаходилася у Куп’янському районі Харківської області. Пів року їхня територія була в окупації. Нині цей район деокупований, але й досі знаходиться на лінії фронту. Тому у березні цього року фермери переїхали жити на Прикарпаття, повідомляє “Галицький кореспондент”. Якось одного разу Докладніше >>
Зведений загін Прикарпатських рятувальників продовжує роботи на деокупованих територіях Харківщини. Про це йдеться на сторінці ГУ ДСНС Івано-Франківської області, пише “Галицький кореспондент“. Зокрема впродовж вчорашнього дня рятувальники виконали наступний обсяг робіт: – Провели розбір завалів 5-поверхового житлового будинку, розібрали близько 30 т елементів споруди. – Продовжуються роботи з розчистки території Докладніше >>
Окупанти зазнають на війні нищівних втрат, але продовжують звітувати у кремль про свої «успіхи». Наприклад, про «взяття» с. Довгеньке Ізюмського району на Харківщині, повідомляє СБУ. Загарбники відзвітували про його захоплення ще наприкінці квітня. Хоча насправді село перебуває під контролем українських захисників, і за нього досі точаться бої. З нового перехоплення СБУ зрозуміло, що за таку Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює