Авторами книги є Вікторія Яремин, завідувачка Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини, та Лідія Маречко, майстриня та наукова співробітниця. Науково-дослідне видання «Автентичне вбрання та мода передмістя Косова» присвячене одяговим традиціям чотирьох сіл: Вербовця, Старого Косова, Смодної та Черганівки Косівського району Івано-Франківської області. 70 сторінок книги містять понад 120 ілюстрацій. Матеріали книги зібрані під час Докладніше >>
Шевченківський комітет оголосив списки мистецьких творів на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2023 рік. Серед номінантів присутні два твори прикарпатця Степана Процюка «Руки і сльози. Роман про Івана Франка», «Місяцю, місяцю: роман про Григора Тютюнника» та дослідження Івана Монолатія – «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина». Національна премія імені Тараса Шевченка – Докладніше >>
Олександру Житару 21 рік, і у нього є дві улюблені справи — складання віршів і проведення балістичних розрахунків. Про історію військового розповіли на сторінці Сухопутних військ ЗСУ, передає “Галицький кореспондент”. Жагу до поезії Олександр відчув у юнацтві, а керувати вогнем артилерії навчився у Національної академії Сухопутних військ ЗСУ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Докладніше >>
26-річний Олег на позивний “Фокс” на фронті відсвяткував два свої дні народження. До повномасштабного вторгнення він працював у кол-центрі. В армії чоловік не служив, однак попри відсутність бойового досвіду одним з перших став на захист країни, пише “Суспільне”. З 11 березня 2022 року “Фокс” воює у складі 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини. Докладніше >>
За тиждень до початку повномасштабного вторгнення він повернувся з Норвегії, бо передчував, що почнеться велика війна. Старший бойовий медик мінометної батареї 75 батальйону 102 окремої бригади імені Дмитра Вітовського Роман Дергун на позивний Янкер з 1 липня 2022 року боронить українську землю на Запорізькому напрямку. Про найважчі дні Революції гідності, в якій брав участь, специфіку Докладніше >>
Маріанна — родом із Калуша. До великої війни жінка працювала митною брокеркою. Військовослужбовиця розповіла про свою роботу у бригаді, жінок на війні та плани після перемоги, пише “Суспільне”. Молодшу сержантку 79 батальйону 102 окремої бригади Маріанну Удод-Зомчак вдома на Івано-Франківщині чекають чоловік та син. З перших місяців вторгнення РФ в Україну жінка Докладніше >>
Чоловік — вчитель у третьому поколінні. Півтора року тому педагог змінив шкільний кабінет на фронтові окопи. Солдат 53 окремої механізованої бригади Петро Смичок понад десять років вчив школярів трудового навчання та вів предмет “Захист України” у Дорогівському ліцеї на Івано-Франківщині. На четвертий день повномасштабного вторгнення РФ в Україну вчитель пішов у військкомат, а далі — Докладніше >>
У 2014 році чоловік поїхав на заробітки до Норвегії, але повернувся у лютому 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Історію розповіли на сторінці 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, передає “Галицький кореспондент”. Військовий лікар із позивним «Янкер» 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини був учасником «Революції Гідності». Докладніше >>
Глядачі змогли переглянути виставу безкоштовно, попередньо зареєструвавшись. Було так багато охочих, що організатори зробили два покази. Такого ажіотажу не було в жодному місті. Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша вирушив з гастролями країною із виставою “Лишатися (не) можна…”. 11 серпня відбувся шостий показ у межах туру в Івано-Франкіську, пише “Галицький кореспондент”. Це документальна Докладніше >>
Військовий раніше працював айтівцем-фрилансером. Командир взводу на псевдо “Дикий” воює у складі 74 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ з Івано-Франківщини. Історію військового розповіли на сторінці бригади. “Коли почалася війна, я якраз відпочивав з дружиною у Барселоні. Міг спокійно залишитись тут. Я працюю фрілансером, робота не прив’язана до певного місця, можу працювати Докладніше >>
«Халк» родом з правобережної Херсонщини, і встиг побувати в окупації на самому початку війни. Про це йдеться на сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони Івано-Франківщини. «Цей герой мультиків та кінофільмів «Халк» зараз для мене символізує український народ – зазвичай ми мирні та добрі, але коли нас розізлити – ми стаємо сильні Докладніше >>
Кожне село Городенківщини – окрема захоплива історія. Про це подекуди свідчать давні пам’ятки, які чимало можуть розповісти про яскраве минуле краю. До приходу московитів і початку Другої світової війни, які принесли з собою репресії та розруху, хоч і відчувалися процеси пацифікації поляками, проте люди обробляли землю, будували школи, храми, гуртувалися навколо всього українського. Але як Докладніше >>
Про минуле Поточища, що на Городенківщині, крім закарбованої історії на сторінках книг, нині промовляють давні мури вузеньких сільських вуличок. Хтозна, які славні події вони пам’ятають. А крім того є й чимало таємниць, які досі нерозгадані, пише «Галицький кореспондент». Від чого пішла назва? Колись село називалося Поточиська. Можливо, через потічки, які утворюють один великий потік, що Докладніше >>
До 150-річного ювілею газифікації міста компанія «Івано-Франківськгаз» на вулиці Шевченка виготовила та встановила газовий ліхтар, що відтворює історичний газовий прилад. «До початку ХХ століття усе середмістя Станіславова освітлювалося за допомогою газових ліхтарів і світильного газу, який вироблявся газовим заводом. Власне з дати, коли магістрат Станіславова прийняв рішення про будівництво першого газзаводу – 10 червня 1873 Докладніше >>
Минуле театральне життя Городенківщини – це історія любові до рідного слова. А водночас і потужна протидія тогочасним полонізаційним режимам. Адже в часи пацифікації, німецької окупації і зрештою радянської системи створення драматичних гуртків було наче школою патріотичного виховання, – пише «Галицький кореспондент». Додому вертатися заборонили Що цікаво, аматорські театральні гуртки створювалися чи не в кожному селі Докладніше >>
На сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини розповіли історію бійця Johnny, який має законну можливість в будь-який момент піти з армії, але не хоче. Він ділиться, що попри те, що вдома на нього чекають троє маленьких діточок, і він має законну можливість в будь-який момент піти з армії, нікуди не піде, поки Докладніше >>
Мабуть, тут мешкають найбільші шанувальники творчості Івана Франка, адже саме в цьому селі постав перший в Україні пам’ятник Каменяреві – в 1927 році. Історія його виникнення – це вияв непокори владі. Споруджували таємно й постав він за одну ніч попри заборону тодішньої місцевої влади. Ініціатором був місцевий вчитель Олекса Іваночко, який спорудив пам’ятник за сприяння Докладніше >>
Прикарпатка Євгенія Ковтун зараз працює старшою медсестрою в Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні. Про історію жінки розповіли на сторінці медзакладу. У 1986 році юною 21-річною дівчиною вона була однією із тих медиків, які їхали надавати медичну допомогу постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. «Ніхто по суті не розумів, що відбувається. Я Докладніше >>
Любов Романиця народилася в національно-свідомій патріотичній сім’ї Івана й Гафії Грималюків. Була 11-ю дитиною в багатодітній родині, де шанувалося Боже слово, любов до рідної мови й України. А свідчення цьому – заслання половини родини на Сибір, воїни в Українській Повстанській Армії й лавах УСС і активна сімейна просвітницька діяльність. Бабуся Любові Романиці Анна Грималюк була Докладніше >>
Чортовець – колись полікультурне село, де, крім українців, проживали євреї та поляки, має славну й цікаву історію. Це земля, яка народила світові не лише чимало відомих постатей, а й має ще свою самобутню візитівку – Сербен. Цьому великодньому, свого роду ритуальному, танцю, який виконують винятково чоловіки, в Україні немає аналогів. У цьому й унікальність Чортівця. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює