У світі існує безліч способів попрощатися з померлими. Так у селі Пістинь Косівського району небіжчика у труні в останній шлях відправляють на канатній дорозі. Проте, це лише вимушений крок, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на “2+2“. Річ у тому, що більшість осель знаходяться на одному березі річки Пістинька, а церква і цвинтар – на іншому. Докладніше >>
Сьогодні, 12 січня , поблизу села Волосянка, Сколівського району на горі Захар Беркут сталася зупинка крісельного підйомника канатної дороги, на якій перебувало 14 осіб. Про це повідомляє ДСНС України. Згодом всіх людей з крісельного підйомника зняли. Ніхто не постраждав. До слова, раніше у Славському зупинилась канатна дорога, на якій перебували діти та вагітні жінки Докладніше >>
Сьогодні, 1 січня, у селі Славське, Сколівського району внаслідок поломки трансформаторної підстанції, сталася зупинка крісельного підйомника. Про це повідомляє державна служба України з надзвичайних ситуацій. На підйомнику перебували 74 людини, з них – 13 дітей та троє вагітних жінок. Згодом рятувальники зняли усіх людей із канатної дороги. До слова, у Карпатах травмувався турист, йому допомогли Докладніше >>
У смт. Ворохті розпочали роботи із відновлення канатно-крісельної дороги. Про це сьогодні, 17 вересня, повідомили в пресслужбі селищної ради: “Зусиллями НСБ “Україна” на даний час виконуються бетонні роботи із зміцнення основ опор канатної дороги”, – йдеться у повідомленні. Також зазначається, що вже виконаний значний об’єм робіт щодо формування дорожнього полотна, влаштування водовідведення та вирівнювання піщано-гравійною Докладніше >>
Влада Яремче вирішила перекрити роботу чотирьох канатно-трасових переправ. Канатні шляхи перевіряли після трагедії у Ворохті. «У нас працювала комісія після трагічного факту у Ворохті. Перевірки тривають, бо йдеться про безпеку людей. Якщо немає дозволів і відповідних рішень міського комітету, канатки забороняємо. Під заборону потрапили вже чотири такі атракції», – сказав Василь Онутчак, міський голова Яремче Укрінформу. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює