Україна 8 лютого 2024 року провела 51-й обмін військовополоненими. Ще один захисник з Івано-Франківщини повернувся на Батьківщину. Про це повідомила голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук. Під час вчорашнього обміну звільнили прикарпатця Олексія Купрієнка з Галицької громади, який зник безвісті торік у червні в Бахмутському районі. “Вітаємо на рідній землі! Швидкого відновлення! Докладніше >>
Про обмін полоненими жінка дізналася з телевізора. Утім, каже, вже й не звертала уваги на такі новини. Матір нацгвардійця Василя Шевернюка з Івано-Франківщини у день обміну полоненими 31 січня 2024 року отримала дзвінок з невідомого номера. З’ясувалося, що телефонував її син — оборонець Маріуполя, який перебував у російській неволі з травня 2022 року. Емоціями після звістки про повернення сина Докладніше >>
У межах сьогоднішнього обміну полоненими додому повернувся один прикарпатський боєць. Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомила голова Івано-Франківської ОДА Світлана Онищук, пише “Галицький кореспондент“. За її словами, з полону звільнений сержант Андрій Плитус. Військовослужбовець зник безвісти в місті Маріуполь. Служив в окремому загоні спеціального призначення “Азов”. “Дякуємо нашому воїну за службу на благо Докладніше >>
У межах чергового обміну полоненими, який відбувся 31 грудня, звільнені два військовослужбовці з 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомляє голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук, пише “Галицький кореспондент“. Так, додому повернувся солдат Микола Волошин. Він зник безвісти 20 червня 2022 року поблизу населеного пункту Верхня Врубівка Луганської області. Ще один Докладніше >>
Зайва публічність може ускладнити процес повернення військовополонених. Це може стати причиною завищених вимог до обміну конкретної людини або привернути увагу шахраїв до рідних полоненого, які можуть вимагати гроші з родини за нібито його визволення з полону, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на Івано-Франківську ОДА. Тож, щоб не нашкодити військовополоненим і цивільним заручникам, не поширюйте: Дані Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює