Довший час Станиславів програвав Коломиї як місту, яке було давнішим, більшим і відомішим. Та історія не стоїть на місці, приходять нові люди: енергійніші, завзятіші, більш відкриті до нового та до змін. Так і прихід до влади бургомістра, поляка Ігнація Камінського теж багато чого змінив – Станиславів почав поступово доганяти і навіть переганяти Коломию! Докладніше >>
Німці для українців асоціюються з порядком та пунктуальністю, проте мало хто знає, що не одне століття цей народ жив поряд з нами і ми від нього теж чогось вчилися. Для вас, дорогі читачі, сьогодні розповімо про німців в історії життя нашого міста та краю. На землях Східної Галичини німці з’явилися на запрошення галицьких князів. Так, Данило Галицький і його син Лев запрошували їх для розвитку різних ремесел і торгівлі у містах. Таким чином німецькі поселенці опинилися у містах Галицько-Волинської держави, як-от Львів, Холм, Перемишль та Самбір. Докладніше >>
У переддень початку Великого посту ми згадуємо наші провини та прощаємо нашим боржникам, просячи пробачення у Бога та людей. До приходу радянської влади у 1939 році населення Західної України було досить релігійним та побожним, у міжвоєнній Польщі великі християнські свята були проголошені державними вихідними. Поступово втілюючи у життя тезу Володимира Леніна “Релігія – опіум для народу”, до початку 1960-х років релігійна обрядовість була витіснена з офіційного громадського життя нашого краю. Саме за Микити Хрущова було закрито найбільшу кількість храмів на Прикарпатті. Докладніше >>
Ось-ось українською мовою вийде книжка спогадів та мемуарів Тадеуша Ольшанського, який народився у Станиславові у 1929 р., а через 14 років змушений був втікати із батьками з рідного міста. Зараз він шанований та відомий у Польщі журналіст і публіцист, автор численних книг та перекладів із угорської мови, лауреат низки премій та нагород. Але у варшавській квартирі над письмовим столиком пана Тадеуша на видному місці висить фотографія, де він маленький із трьома гуцульськими хлопчиками в Дорі, – він каже, то улюблена фотографія з його дитинства… Докладніше >>
Презентація книжки проходила в Книгарні “Є” за участю австрійського співвидавця Пауля Рості, івано-франківського равина Мойши Лейб-Колесника та Галини Петросаняк, яка власне переклала її на українську мову Книга “Знищення міста на ім’я Станиславів” є однією з перших німецькомовних праць про Голокост під авторством Елізабет Фрейндліх. На теренах України видана літературним видавництвом “Дискурс”. “Ця книжка вийшла близько Докладніше >>
Про Івано-Франківський цвинтар “за театром” не писав ще хіба дуже лінивий. Закладений у 1782 році, він є старшим від варшавської Повонжки та львівського Личакова та був одним із найбільших цвинтарів свого часу. Не будемо перераховувати авторитетних авторів статей, монографій чи навіть художніх творів – їх багато. Докладніше >>
Від фабрики машин і ливарні заліза Яворських не залишилося й сліду. І все-таки Яворські навіть сьогодні присутні в Івано-Франківську. Ходячи вулицями, досить дивитися під ноги. На залізних відкидних каналізаційних люках, а також на решітках для стічних вод є видний напис: JAWORSKI. Також на чавунних підніжках лавок у давніх парках Станиславова. Докладніше >>
Продовжуємо публікувати вперше перекладені українською спогади польського публіциста й журналіста Тадеуша Ольшанського про його рідний Станиславів (із книги “Креси Кресів”, 2008). Докладніше >>
21 жовтня в рубіновому залі кінотеатру «Люм’єр» відбулася презентація книги «Велика війна у маленькому місті». Працювали над виданням Іван Бондарев, Олег Гречаник, Володимир Шулепін. Вечір модерував Володимир Єшкілєв. “Кожне місто формує про себе пам’ять, і у кожному місті є люди, які стурбовані цією пам’яттю. Сьогодні не залишилося жодного свідка подій Першої світової, тільки світлини, зібрані упорядниками, Докладніше >>
Палій Юлія
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного