Це перша кінострічка, яка розкриває тему смертної кари в Україні. Новий трейлер іронічного детективу “Ля Палісіада”, що висвітлює українські 90-ті поза рамками російських наративів, вже доступний для перегляду. Дія у фільмі розгортається у 1996 році, за 5 місяців до введення мораторію на смертну кару, пише “24 Канал”. У центрі сюжету два старих приятелі – детектив Докладніше >>
Прокат фільму все ще триває. Український фільм “Памфір” режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука потрапив в рейтинг найкращих фільмів за версією The Gaurdian. Поряд з нашою стрічкою – епатажна історія з оскароносною Кейт Бланшетт та нова робота Спілберга, пише “24 Канал”. The Gaurdian до свого списку включила гучні кінопрем’єри, що цього року вийшли на екранах Великої Британії. “Пишаємося світовим визнанням Докладніше >>
Кожного місяця на платформі Netflix стає все більше українського контенту. Уже наприкінці червня з’явиться драма “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука. Цікаво, що історія стрічки “Памфір” розгортається навколо родини з прикордонного села на Буковині, інформує “24 Канал”. Голова сімейства, Леонід, приїжджає додому після тривалих заробітків й зіштовхується зі складнощами, що спіткали його рідних. “22 червня — прем’єра фільму Докладніше >>
Цей фільм розповідає історію двох українських ідеалістів протягом майже дев’яти років. 31 травня 2023 року в Музеї історії міста Чикаго відбувся показ українського документального фільму продюсерської команди Лесі Калінської “Гартовані гнівом” – A Rising Fury. На показ завітали іноземні дипломати, американські та українські митці, представники Chicago International Film Festival, волонтери та лідери української, грецької та Докладніше >>
У 2023 році в кінопрокат планують випустити сім українських фільмів, створених за підтримки Держкіно. Про це “Укрінформу” повідомили в Держкіно у відповіді на інформаційний запит. “У 2023 році планують вийти у прокат сім фільмів: “Сусідка”, “Мавка. Лісова пісня”, “Памфір”, “Будинок зі скалок”, “Ля Палісіада”, “Люксембург”, “Мирний-21”’, – йдеться у повідомленні. Також у цьому році українські Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює