Чи можна уявити собі світ, де українці не шукають власної ідентичності? Де не сперечаються, ким вони є, а просто живуть у своїй державі, знаючи свої корені та майбутнє? Мабуть, саме про таке майбутнє мріяв Августин Волошин – священник, вчений, політик, а найголовніше – великий українець.

Августин Волошин народився 17 березня 1874 року в селі Келечин, що на Закарпатті. Освіту здобув у Ужгородській гімназії, а згодом – у богословському навчальному закладі. Ставши священником, він активно займався просвітницькою діяльністю, відстоюючи право українців на власну мову, культуру та освіту. Його діяльність не обмежувалася церквою – Волошин викладав у школах, писав підручники, засновував видавництва, підтримував національне відродження Закарпаття.

Закарпаття початку ХХ століття було тим місцем, де зустрічалися різні культури, інтереси та впливи. Чи не кожен сильний сусід хотів прихопити цей шмат землі, а разом із ним – і людей, які жили на ній. І тут на арену історії вийшов Волошин – людина, яка розуміла: без національної самосвідомості українці приречені на асиміляцію. Він не просто говорив про це – він діяв.

Його боротьба з москвофільством, мадярськими впливами та байдужістю власного народу була безкомпромісною. Волошин не терпів напівтонів – він чітко окреслював ворогів і союзників. Його слова про те, що російська культура не врятує українців, бо вона не наша, актуальні й сьогодні. Бо хіба не бачимо ми тепер, як історія повторюється? Як нащадки тих самих ідеологій намагаються нас розчинити у своїй «русской культуре»?

Але Волошин не тільки відстоював національну гідність – він її будував. Завдяки його зусиллям розвивалася освіта, друкувалися українські книги, поширювалася мова. І, зрештою, саме він у 1939 році став президентом Карпатської України – маленької держави, яка, хоч і проіснувала недовго, стала символом незламності. 

Якою ціною дається свобода?

Волошин відповідав на це питання не словами, а життям. Він не шукав легких шляхів і не йшов на компроміси зі своєю совістю. Його фінал був трагічним – радянська влада, яка не терпіла інакомислення, забрала його до московської в’язниці, де він і помер.

Але чи справді він програв? Чи можна перемогти того, чиї ідеї досі надихають? Чи можна стерти пам’ять про того, хто говорив правду, навіть коли вона була незручна? Волошин залишив нам не просто спадок – він залишив нам дороговказ. Його слова, написані майже століття тому, звучать так, ніби сказані сьогодні:

«Кождий нарід лиш доти жиє, поки захоронить свою мову, свою народну культуру, свої традиції, звичаї та обичаї».

Чи зробимо ми висновки з його життя? Чи готові ми захищати свою ідентичність так, як це робив він? Чи вистачить нам духу, аби будувати, а не лише боротися? 

Відповідь – у нас самих.

А цитати з промов та праць Августина Волошина, зібрані “Галицьким кореспондентом”, стануть для вас орієнтиром у розумінні національної ідеї, та покажуть, що його думки залишаються актуальними й сьогодні.

Назви “русин” ми не вирікаємося й не покидаємо її. Нею називалися наші славні князі в Київі й у Галичині й на Підкарпатті, нею називалися наші великі предки, нею називаємося і ми. Ця назва нам була і є дорога і свята. Але коли ми днесь на перше місце видвигаємо й завше підчеркуємо назву “українець-український”, то це робимо для того, щоб відрізнити себе від тих, що сталися зрадниками нашого народу й як вовки в овечій шкірі іменем “русини”, іменем руського народу, іменем ніби руської культури за мадярські пенґе, за польські золоті туманять і продають русина. Вкрали нашу назву “русини” й нею послугуються в своїй юдиній роботі. Щоб отже відособнітися від тих справдішних яничарів і зрадників, ми перестаємо вживати стару нашу назву “русини”, а вживаємо нашу не много молодшу назву “українці”. І цього нашого поступовання ніхто не може нам брати за зле. 

РУСИНИ ЧИ УКРАЇНЦІ? Ужгород, 1937. 

І коли Прага увиділа, що москвофільство помагає лиш мадярській іреденті, і стала підпоровати народний напрям, наші москвофіли не стидалися явно помагати мадярам і мадяронам.

ІНТЕРВ’Ю [газеті “День”]. Інтерв’ю А. Волошина 1923 р.

Наємники москвофілів, большевиків і мадярських іредентистів кривди народу нашого щодня проголошують, аґітуючи тим против республіки, розбиваючи наші народні сили і ослабляючи цілий наш орґанізм.
ІНТЕРВ’Ю [газеті “День”]. Інтерв’ю А. Волошина 1923 р.

Коли подивимося на історію українського народа в протязі століть, то всюди видимо ті самі його невдачі й ту саму причину тих невдач, що й тепер. Від природи наділений шляхотною вдачею та поетичними почуваннями, український народ не зумів протистати експансії своїх сусідів з півночі, тими самими средствами, якими они проти него боролися, й підляг їм. Москва, знаючи сентиментальну вдачу українців, кидала між них на протязі того довгого часу всякі гасла, блискучі формою та порожні змістом як: православна віра, теорія слов’янства а нарешті визволення світового пролетаріату, а де треба було, послуговалася і підкупством та скритовбійством.

ЦІНА КРОВІ. “Свобода”. — Ужгород, 1936. 

В часі, коли на терені Європи шаліла буря війни, коли много пазурів зачало сягати за багатою Україною, коли велика часть українського народу, затроєна примітивними ідеями всесвітянства, сама руйнувала під собою грунт, С. Петлюра сильно держав керму корабля рідної держави аж до самозаперечення. 

ЦІНА КРОВІ. “Свобода”. — Ужгород, 1936. 

Кождий нарід лиш доти жиє, поки захоронить свою мову, свою народну культуру, свої традиції, звичаї та обичаї.

МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІДКАРПАТТЯ.

Ми не можемо допустити, щоби хтось робив із нас, під назвою “русскій“, москалів, а з наших дітей яничарів свого народу і духовних калік.

МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІДКАРПАТТЯ.

Нема тут жодних “русских”, то є жодних москалів, нема жодних “Карпатороссів”, але є лиш оден український нарід. Тому одному народові належить одна мова, одна культура і оден правопис.

МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІДКАРПАТТЯ.

Вірю, що великий та жертвенний Український Народ підтримає свою молоду Державу та одностайно відгукнеться на наш заклик.

ДО ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Відозва уряду Карпатської України.”Нова Свобода”, — 1939. 

Свій патріотизм та свою лояльність до нової і власної держави доказуйте добровільним та завчасним заплаченням податків та оплат. Плачення податків — це підтримка боротьби за свободу та незалежність, неплачення то — шкідництво, саботаж. 

ГРОМАДЯНИ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ! Звернення “Президії влади Карпатської України (Ч. 1672/39). “Нова Свобода”, — 1939. 

Ми улягли в нерівній боротьбі, а українські Герої сучасності дали нам новий приклад, як маємо стреміти до нашого національного ідеалу.

Бо свобода родиться й закріплюється лиш у крові й терпінні.

[ВЕЛИКОДНЄ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ У ЮГОСЛАВІЇ]. Вістник українського товариства Просвіти у Загребі. 1939.

Голгофа українського народу єще не скінчена. Як Божественний наш Учитель Христос, щоб висвободити нас з неволі гріха, терпів і під глумом своїх ворогів був прибитий до хреста, а опісля Воскресенням своїм посоромив їх і закріпив правдивість своєї божественної науки, так прийде й час, твердо вірмо, національного воскресення Української Нації.

[ВЕЛИКОДНЄ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ У ЮГОСЛАВІЇ]. Вістник українського товариства Просвіти у Загребі. 1939.

Творім національний моноліт, щоб у рішаючий мент одним серцем і одною душею посягнули ми по наше право, а осягнувши його, були в силі й боронити його.

[ВЕЛИКОДНЄ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ У ЮГОСЛАВІЇ]. Вістник українського товариства Просвіти у Загребі. 1939.

Високо тримаймо національний прапор, а ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

[ВЕЛИКОДНЄ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ У ЮГОСЛАВІЇ]. Вістник українського товариства Просвіти у Загребі. 1939.

Християнський світогляд подає можности найширшої й найсправедливішої соціялізації громадянського життя без утилітаризму й без жорстокости безбожного соціяльного плану. Без додержування цієї головної основи здорового розвитку культури нарід наш знову може втратити свою тяжко здобуту свободу.

МІЙ ЗАПОВІТ (ТЕСТАМЕНТ). Заповіт А. Волошина складено 19 серпня 1944 р.

Із гарячої любови до тебе, народе мій, бажаю, щоб ти чимскорше обновив свою церковну й народну єдність і щоб в будучности не дав себе розбивати чужими інтересами.

МІЙ ЗАПОВІТ (ТЕСТАМЕНТ). Заповіт А. Волошина складено 19 серпня 1944 р. 

Народ не лиш люде, які говорять одною мовою, але є то ідея висока, що витворилася із традицій культурних, реліґійних, із спільної судьби, діди, прадіди, не пропало без сліда, але, як цінна спадщина, є нашим скарбом.
НАРОДНА СВІДОМІСТЬ. “Свобода”. — Ужгород, 1930.

Громада — то великий чоловік, але лиш свідома громада, яка знає силу свою, яка є зв’язана сильними узами своїх ідей, яка не розпадеться так легко. Видите самотнього чоловіка легко переможе хоть кто, але сильну громаду не так легко збити. 

НАРОДНА СВІДОМІСТЬ. “Свобода”. — Ужгород, 1930.

І єсли наш народ хоче, може жити, лиш через народну культуру повинен понести під кожду стріху світло своєї питомної освіти. Російська культура не спасе нас, бо она не наша, російської мови наш чоловік не розуміє, і єсли буде ся ширити освіта по-московськи або іним чужим язиком, народ останеся темним і не піднесеся до ліпшої долі.

НАРОДНА СВІДОМІСТЬ. Вперше надруковано в газ. “Свобода”, 1930.

Так і ми, русини, станемеся респектованим народом, єсли будеме свідомі своєго походження, своєї вартости і сили, єсли будемо ся чути частею великого 40-міліонового народа і будемо ся питати культурою його.

НАРОДНА СВІДОМІСТЬ. Вперше надруковано в газ. “Свобода”, 1930.

— Ти ґлупая! Українцев нєт і бить не может! Адінє русскій народ! Українец пусть ґаваріть па-русскі!

АНЦЬКА ОСВІДОМИЛАСЯ. — Вперше надруковано в “Народному ілюстрованому календарі “Просвіти” на переступний рік 1932.

Чому ви перебираєте мову тих панів, що їх примандрувало сюди по 10—15 в наші міста? Най вони учаться по-нашому!

АНЦЬКА ОСВІДОМИЛАСЯ. — Вперше надруковано в “Народному ілюстрованому календарі “Просвіти” на переступний рік 1932.

Історія першого десятиліття доказала, що народ купує і читає лиш тоті новинки і книги, які писані в його материнськім язиці.

Хто проти сього у всіх культурних народів загально признаного принципа виступає, тот сам народ нищить, бо підкопує головне условіє його екзистенції.

ПРОМОВА ПОСЛА А. ВОЛОШИНА ДНЯ 7. VII. 1929 НА З’ЇЗДІ РУСЬКОЇ МОЛОДІ. Вперше надруковано в газ. “Свобода”.

Наша свідома жінка буде жадати такі соціальні реформи, які можуть забезпечити мир і благобут між нашим народом.

Всюди, де жінки впливали на громадянську думку, прийнято найкращі закони для оборони проти п’янства, лихви, безморальності, проти розводів манжелських, для оборони молодших і слабших.

ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ. З промови А. Волошина на першім жіночім конгресі дня 28. V. 1934 в Ужгороді.

Вже із сказаного ясна є велика важність орґанізацій жіночих, сила і значення освідомлюючої праці і цього конгресу.

ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ. З промови А. Волошина на першім жіночім конгресі дня 28. V. 1934 в Ужгороді.

Ми, українці, між собою вже на початку нинішньої кризи вповні порозумілись, об’єдинивши всіх під прапором Першої Української Нар. Ради.

Тепер вже в загальнонаціональних справах не виступає ні одна українська політична партія окремо, але руководиться вказівками найвищого ініціативного орґану, то є Нар. Ради.

ХТО ВИНЕН? Вперше надруковано в газ. “Нова Свобода”, 1938р.

З того ясно, хто тут винен. Ясно, що русофіли не відносяться щиро до нас і прямо примушують нас вести політику без них.

ХТО ВИНЕН? Вперше надруковано в газ. “Нова Свобода”, 1938р.

Вже з перших вислідів голосовання бачив я щирі прояви Твоєї любові до тої великої Нації, з котрої Ти походиш. З великою утіхою, з невимовною радістю бачу, що Ти вже виробив у собі свідомість, що Ти не є вже тим пониженим рабом, тим нещасним рутеном, яким тебе колись з презирством прозивали чужі пани, але що Ти є сином великої Нації святого Володимира Великого і Ярослава Мудрого, що були першими основоположниками нашої рідної культури вже тоді, коли теперішні великі західні народи далеко були від того.

СОЛОДКИЙ МІЙ НАРОДЕ! “Нова Свобода”. — 1939.

Найбільш пошкодила нам політика царської Росії. Вона пригнобила нас своїми багнетами, змінила нашу адміністративну автономну систему своїми централістичними урядами, губерніями, забрала наші школи. Але найбільш шкоди зробила нам тим, що знищила духовне життя наших предків.

МИР ЛЮДЯМ ДОБРОЇ ВОЛІ! “Нова Свобода”. — 1939.

Москва переносила й на Україну духовну мертвечину, свою урядову церкву, й тим і нищила правдиве українське православ’я, традицію Св. Івана Златоуста, Василя Великого та Св. Володимира Великого.

МИР ЛЮДЯМ ДОБРОЇ ВОЛІ! “Нова Свобода”. — 1939.

 

 

Підготувала Галина Чулей