Бригада хірургів Івано-Франківської обласної лікарні провели надскладну операцію за методом «вільного клаптя». Пересадили військовому шкірно-м’язові тканини разом з усіма судинами. Таке хірургічне втручання франківські хірурги провели в області вперше.

Воїн Іван родом із Сумщини. Воював на Запорізькому напрямку. Наприкінці серпня під час виконання бойового завдання потрапив із побратимами під мінометний обстріл. Осколками йому дуже пошматувало праву ногу, пише «Курс».

«Сорок хвилин з турнікетом чекали на евакуацію, побратим виніс на плечах», – розповідає захисник. Коли Іван побачив свою травмовану ногу, мало вірив, що лікарям вдасться її врятувати.

Рана у бійця була глибокою та досить об’ємною, каже лікар-комбустіолог. А тому просто зашити її не виходило.

«Були оголені кістки, і кістки потрощені. І така травма може призвести до ампутації. Для того, аби цього не відбулося, потрібно цей дефект тканин чимось закрити. Для нас очевидно зразу було, який метод закриття цього дефекту буде потрібний, – пояснює лікар Микола Пилипів. – Все добре, хворий не температурить, почуває себе добре. Можна вважати, що операція у нас пройшла успішно».

Метод «вільного клаптя» – єдиний підходив у цій ситуації. Він – найскладніший і найризикованіший у реконструктивній пластичній хірургії. В Україні небагато спеціалістів проводять такі оперативні втручання. А на Прикарпатті ніхто з місцевих хірургів досі не брався за них.

За півтора року війни Микола Пилипів разом із колегами прооперував більше сотні поранених бійців. Здобуті навички й уміння дозволили хірургу взятися і за цей складний випадок. Під його керівництвом дві операційні бригади працювали десять годин. Клапоть, щоб закрити рану на нозі, взяли у чоловіка з-під пахви.

Під час операції артерія на нозі, до якої потрібно було пришити пересаджену, виявилися контуженою. Але і з цим викликом медики впоралися.

Найважчими були перші кілька діб після операції, коли очікували, чи приживеться клапоть. Відтоді минуло вже два тижні.

«Половину шляху, грубо кажучи, пройшли. Ризики смерті клаптя – менші, але вони залишаються», – зазначає Микола Пилипів.

Зараз багато залежить і від самого пацієнта, наскільки той дотримується всіх післяопераційних рекомендацій.

Іван намагається дотримуватися усіх порад лікаря. Боєць вже сідає, і навіть на короткий час опускає поранену ногу. А з дня на день зможе вставати з ліжка на милицях. За пів року, сподівається хірург, воїн нормально ходитиме.

До теми: МОН підтримує: дітей, які не мають щеплень від кору можуть відсторонити від занять у школах