Про це повідомили на сайті прокуратури Івано-Франківської області.
За підтримання публічного обвинувачення прокурорами Окружної прокуратури міста Івано-Франківська суд визнав місцевого жителя винними у незаконному поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ч. 1, ст. 263 КК України).
Вироком суду йому призначили покарання – 3 роки позбавлення волі.
У суді довели, що 53-річний чоловік, не маючи передбаченого законом дозволу, зберігав пістолет та «ручну гранату». Зброю та вибуховий пристрій він закопав під деревом на своєму подвір’ї в Івано-Франківську.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює