Калуська громада попрощалася із захисником Ігорем Матійчиним. Про це повідомили на сторінці Калуської міської ради, передає “Галицький кореспондент”.
Герой народився в 1971 році в Калуші. Тут Ігор закінчив школу № 3, а згодом і вище професійне училище № 7 з відзнакою, здобув професію автозварювальника. Разом з дружиною народили та виховали сина.
З початком повномасштабного вторгнення, не зволікаючи і не сказавши нікому жодного слова, пішов до військкомату, щоб стати до лав Захисників України. Лише пройшовши комісію, у березні 2022 року, він повідомив рідних, що йде на фронт.
Герой гідно виконував свій військовий обов’язок, служив стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини.
6 лютого внаслідок поранень несумісних із життям, отриманих у результаті мінометного обстрілу на Донеччині, Ігор Матійчин загинув.
“Щирі співчуття рідним і близьким Воїна. Його боротьба, прагнення свободи, самовіддане служіння Україні буде назавжди закарбоване в історії нашої держави, у пам’яті її народу. Калуська громада низько схиляє голови у скорботі та молитві”, – йдеться в дописі.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює