4 квітня Калуський міськрайонний суд розглянув кримінальне провадження про вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), скоєну в умовах воєнного стану.
Потерпілий у суді розказав, що разом із обвинуваченим в січні цього року перебували на похороні. Обвинувачений попросив у нього телефон для здійснення дзвінка. Після того, як він дав свій телефон, обвинувачений вийшов із подвір’я поминального будинку і більше він його не бачив. Через кілька днів потерпілий звернувся до поліції з приводу крадіжки телефону, та виявилося, що обвинувачений видав добровільно поліції його мобільний телефон. Претензій до обвинуваченого не має.
За фактом скоєння крадіжки поліцією було порушено кримінальну справу. Після затвердження обвинувального акту прокурором, матеріали направили до суду.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що він дійсно у свого знайомого взяв мобільний телефон для здійснення дзвінка. Після чого він вийшов із подвір’я поминального будинку та пішов геть. Мобільним телефоном він користувався деякий час, а потім телефон видав працівникам поліції. У вчиненому розкаюється, просив суворо не карати.
У процесі розгляду суд прийшов до висновків, що вина обвинуваченого у вчиненому ним кримінальному правопорушенні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
У підсумку розгляду, суд звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та встановив йому іспитовий строк 3 роки.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні