12 травня у музеї-оселі родини Івана Франка комунального закладу «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради» відбулося відкриття виставки вишивок «Вишиванки Франкової оселі».

В експозиції представлені як стародавні вишиванки, так і сучасні. Роботи Анастасії Франко, Марії Магас та Олени Франко наповнені добром, затишком та передають усю багатогранність українського народу, пише «Калуш ФМ» 

– Ми презентуємо суто роботи Франкової родини. Як сучасні роботи – це картини, так і старовинні – вишивки, яким понад 100 років. Вони є унікальними, тому що їх ретельно зберігали. А зараз родичі, діти Франків принесли їх і презентують у нас у музеї. Їх є небагато, декілька сорочок, але вони є дійсно старі, – розповіла науковий співробітник музею-оселі родини Івана Франка Наталія Мельник.

Нині в українському суспільстві ми спостерігаємо переосмислення культурних традицій, коли окремий предмет, навіть якщо він давно вийшов з ужитку, стає дорогоцінною пам’яткою. Саме це сталося зі старовинною вишивкою, зазначає директор музейно-виставкового центру Артур Єфремов:

– Кожна вишивка, принаймні якщо ми беремо до 30-40-х років ХХ століття, відрізнялася. Будь-який населений пункт мав свої особливості. Навіть колись казали, що дівчина, ідучи заміж з одного села в інше, брала своє придане, серед якого було багато вишиванок, і вони відрізнялися. Або ж, наприклад, коли придане передавали дочці чи внучці, вони так само дещо привносили у ту вишивку і, відповідно, навіть на деяких вишивках ми можемо побачити різну орнаментику. Загалом вишивка – це те мистецтво, яке легко сприймається. І саме завдяки таким акціям ми чудово розуміємо, що ще дуже багато всього є у людей. Дуже велика дяка тим людям, які ці речі в себе вдома бережуть.

Цікавим доповненням виставки стали великодні писанки підгорецької майстрині Наталії Андибур:

– Я представила колекцію своїх писанок, виконаних у різних техніках – холодний фарфор, малюнок акриловими фарбами, крапка за крапкою, також дуже мені подобається така техніка, яка називається витравлена, вона ще називається полтавська вишивка, або білим по білому. Це така візитна картка Полтавського краю, коли ми наносимо на страусине яйце елементи – узори, потім витравлюємо їх в оцті і виходить красивий малюнок. Загалом Україна багата традиціями, це той спадок, який ми перейняли зі старого покоління. Є такий гарний вираз, що замулену криницю можна почистити, вирубаний ліс посадити, а забуті звичаї українського народу ведуть до загибелі нації. Тож ми повинні зберігати те, що нам передали наші прабатьки.

Виставка триватиме впродовж місяця.

До теми:  Культ особи: Наталія Андибур