Приблизно двадцятиліття тому в історичному центрі Калуша просіла земля, «оголивши» підземний хід. Тоді комунальники швидко засипали провалля непотребом. Однак, повністю приховати історію — не вдалося.

Хід до австрійських комор вдалося розкопати дуже швидко. Допомогла і стара карта, яку дослідники отримали у місцевих краєзнавців, інформують «Вікна».

Василь Фіцак працює рятувальником на горі Піп Іван, Олександр Коваль – старший майстер відділення цеху хлору та каустичної соди ТОВ «Карпатнафтохім».

Зараз щосуботи вони продовжують приводити до ладу поховання на старому кладовищі та вивчати історію людей, які там поховані. Окрім цього, активісти проводять пошуки дзвонів, вилитих на ливарні в Калуші, та дослідження старої замкової криниці і підвалів калуського староства.

Як з’ясувалося, це польські комори, які облаштували на місці стародавніх підвалів калуського староства. На думку краєзавців, в майбутньому в цих коморах можна було б облаштували тематичну кав’ярню, але не тільки, щоб попити кави, а й побачити на власні очі цікаву атракцію – виготовлення калуського сувеніру з місцевої солі.

До речі, ідея та метод виготовлення такого сувеніру теж належить цим активістам. Як повідомляли «Вікна», перший сувенір, який ідентифікує Калуш як місто солеварів, виготовили нещодавно до Дня міста. «Цеглинка» солі, довжиною 1437 мм, що символізує дату першої письмової згадки про Калуш, сургучева печатка із логотипом міста, дерев’яна, різьблена вручну підставка, і «своя» калуська сіль — усе, як кілька століть тому.