Одна з лікарень функціонуватиме на базі ЦМКЛ, а інша буде обʼєднаною.
В Івано-Франківську створюють дві кластерні лікарні, про це на своїй сторінці написав мер Руслан Марцінків.
Як йдеться в дописі, до об’єднаного кластерного закладу увійдуть Міська клінічна лікарня №1, міський перинатальний центр (пологовий), стоматполіклініка і міська дитяча лікарня.
“Це буде своєрідне об’єднання закладів, але всі залишаться працювати, як і працювали”, – написав міський голова.
Для працівників буде зміна лише в трудовій книжці, нікого не звільнятимуть.
Як зазначає очільник міста, з 1 січня має бути новий пакет НСЗУ, тож аби отримати фінансування, треба до цього часу встигнути все зробити.
Новий заклад надаватиме більш ширший пакет послуг. Також зросте його фінансова спроможність, бо можна буде залучати більше коштів з НСЗУ. Фахівці провели аналіз фінансово-господарської діяльності всіх закладів за минулий рік та за 6 місяців поточного року.
Мер запропонував доопрацювати статут та врахувати зауваження від всіх чотирьох медичних закладів до наступної сесії.
“Кожен керівник повинен залишитись на своєму місці. Тож має бути генеральний директор кластерного закладу та директори відділів”, – підкреслив Руслан Марцінків.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи