Одна з лікарень функціонуватиме на базі ЦМКЛ, а інша буде обʼєднаною.
В Івано-Франківську створюють дві кластерні лікарні, про це на своїй сторінці написав мер Руслан Марцінків.
Як йдеться в дописі, до об’єднаного кластерного закладу увійдуть Міська клінічна лікарня №1, міський перинатальний центр (пологовий), стоматполіклініка і міська дитяча лікарня.
"Це буде своєрідне об’єднання закладів, але всі залишаться працювати, як і працювали", - написав міський голова.
Для працівників буде зміна лише в трудовій книжці, нікого не звільнятимуть.
Як зазначає очільник міста, з 1 січня має бути новий пакет НСЗУ, тож аби отримати фінансування, треба до цього часу встигнути все зробити.
Новий заклад надаватиме більш ширший пакет послуг. Також зросте його фінансова спроможність, бо можна буде залучати більше коштів з НСЗУ. Фахівці провели аналіз фінансово-господарської діяльності всіх закладів за минулий рік та за 6 місяців поточного року.
Мер запропонував доопрацювати статут та врахувати зауваження від всіх чотирьох медичних закладів до наступної сесії.
"Кожен керівник повинен залишитись на своєму місці. Тож має бути генеральний директор кластерного закладу та директори відділів", - підкреслив Руслан Марцінків.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні