За процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури директорці школи на Херсонщині повідомлено про підозру за фактом колабораційної діяльності (ч. 3 ст. 111-1 КК України).
Слідством встановили, що жінка, маючи досвід у галузі освіти, прийняла пропозицію від представників збройних формувань і окупаційної влади щодо зайняття посади директора так званого «государственного бюджетного образовательного учереждения Херсонской области «Никольская школа» Белозерского муниципального округа».
На займаній посаді з липня 2022 року вона впроваджувала стандарти освіти держави-агресора та пропагувала окупацію України. Під її керівництвом у школі було вилучено навчальну програму з української мови та всіх українознавчих дисциплін, натомість запроваджено вивчення російської, історії та географії Росії.
Прихильниця «руського мира» проводила цілеспрямовану мілітаризацію освіти дітей та молоді, схиляла до цього підпорядкованих педагогів та переслідувала колег, які публічно виявляли свою українську національну ідентичність.
Для того, щоб «професійно» впроваджувати політику русифікації вона пройшла курси з підвищення кваліфікації працівників освіти, організовані "министерством просвещения российской федерации" у Москві.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється слідчими Управління СБУ в Івано-Франківській області.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні