Днями

ДВІРНИК

Прийшов дядько влаштовуватись на роботу у компанію «Київстар» двірником. Пройшов співбесіду, здав тести. «Ви нам підходите, – каже менеджер. – Давайте адресу вашої електронної пошти, ми вам надішлемо умови контракту. Вивчите, підпишете і приступайте до роботи». – «Та у мене не те, що електронної пошти, а й комп’ютера нема». – «Тоді вибачте, ви нам не підходите. Ми телекомунікаційна компанія, спілкування з співробітниками проводимо виключно електронними засобами». Вийшов дядько з офісу та й задумався, де ж то взяти грошей на комп’ютер. У кишені лише 50 гривень. Пішов він до знайомого фермера, купив на всі гроші цибулі, продав, а на вечір підрахував – 100 гривень! Тобто за один день подвоїв свій капітал. Дядько подумав: може, не найматися, а спробувати самому заробляти. І справа пішла. Через деякий час він уже мав невеликий магазин, потім супермаркет і нарешті мережу супермаркетів по всій країні. Вирішує він застрахувати свій бізнес. Викликає страхового агента. Той, з’ясувавши, в чому річ, каже: «Дайте мені адресу вашої електронної пошти, ми вам надішлемо умови страхування». – «Та у мене не те, що електронної пошти, а й комп’ютера нема». – «Як? – дивується агент. – Ви не уявляєте, ким би ви були з вашими здібностями, якби у вас був комп’ютер!» – «Чому, прекрасно уявляю. Якби у мене був комп’ютер, я був би двірником у компанії «Київстар».

 

Якось

ТАНКІСТ

Цю історію мені розповів мій друг. Сталося це під час його служби в армії. Уявіть, стоїть черговий на КПП, до нього підходить немолода подружня пара, на вигляд звідкись з Середньої Азії, і запитує: «А де тут у вас танкова частина? У нас син танкістом служить». Черговий чемно відповідає, що ніякої танкової частини у них немає. Жінка не вірить і запевняє, що син у них танкіст і писав, що служить тут. Черговий повторює те, що сказав раніше, додавши, що служить уже другий рік і точно знає, що ніяких танкістів поблизу немає. Тоді жінка наводить свій останній аргумент – показує фото свого сина з армії. У чергового була істерика. На фото з гордовитою поставою зображений цей “танкіст”, який висунувся по пояс з каналізаційного люка і тримає кришку перед собою.

Колись

ІНДІАНЕЦЬ

Коли в 1960-х рр. НАСА готувала астронавтів для польоту на Місяць, деякі тренування проводилися в пустелях Арізони на територіях резервації індіанців племені навахо. Одного разу старий індіанець з сином пасли овець і наткнулися на одну таку команду. Старий, який говорив тільки мовою племені навахо, запитав через сина, який говорив англійською: “Чим займаються ці люди у великих білих костюмах?” Один із членів команди супроводу відповів йому, що вони практикуються для польоту на Місяць. Старий запитав, чи може він послати з ними на Місяць пару слів. Співробітники НАСА зачули хорошу рекламу і швидко погодилися. Вони дали старому магнітофон, і той записав коротке повідомлення мовою навахо. Син відмовився перекласти його англійською. Пізніше представники НАСА дали послухати повідомлення іншим індіанцям навахо. Вони всі посміялися, але жоден з них не захотів сказати послання старого англійською, посилаючись на труднощі перекладу. Нарешті представники НАСА звернулися до відомого професора-лінгвіста, фахівця з індіанських мов. Той прослухав повідомлення, засміявся і переклав: «Місячні брати, стежте за цими людьми дуже пильно – вони прийшли відібрати ваші землі!»