Днями

ЛЕКЦІЯ

Кінець травня, надворі страшна спека, всі вікна в аудиторії відкриті. Студенти сидять тихо, розморило всіх. У цей час у дворі під вікнами розвантажують “КамАЗ” з якимись трубами. Викладач у ході лекції робить зауваження: “А ось це ви обов’язково запишіть…” І в ту ж секунду за вікном один з вантажників упускає трубу на іншого вантажника… Лунає гучний добірний мат. Викладач не розгубився і сміючись додав: “Це теж обов’язково запишіть, в житті знадобиться”.

Якось

ПОМИЛКА

Жив-був на світі гросмейстер Зігберт Тарраш. Видатний шахіст, навіть матч на першість світу грав (програв, правда, але дуже небагатьом гросмейстерам вдавалося хоча б брати участь у такому матчі). І знаменитий Тарраш був своїми коротенькими афоризмами, як слід правильно грати в шахи. Однією з його крилатих фраз була така: “Став туру позаду прохідного пішака – не важливо, свого чи ворожого”. І ось одного разу отримує Тарраш лист від одного розгніваного любителя шахів приблизно такого змісту: він в одній зі своїх партій дотримувався правила Тарраша, однак саме через це програв. Лист супроводжувала діаграма і ретельний аналіз позиції. Відповідь гросмейстера була такою: “Туру слід ставити позаду прохідного пішака у всіх випадках, крім тих, де це є помилкою”.

Колись

НАПАРНИКИ

Колись давно вперше поїхав я “дикуном” на море. Хотілося побути на самоті, самому вирішувати, коли вставати і куди йти, вести вільне полювання. Але несподівано в перший же день зіткнувся з відмовою від бабусь, які здають в оренду житло. Незважаючи на мій порядний вигляд і згоду з фінансовими вимогами, бабки зі мною навіть розмовляти не хотіли. Одна коротко пояснила: “З самотніми чоловіками не зв’язуюся, вони вічно бухають, з самого ранку бабів водять – з ними лише клопіт”. Через кілька годин безглуздого метання на біржі бабусь до мене підійшли три мужики досить сумнівного вигляду: “Є варіант – кімната на чотирьох, погоджуєшся?” Час був пізній, робити нічого, довелося прийняти пропозицію. Думав, що через день-два знайду якийсь кращий варіант. Ми прожили разом дев’ять днів, мужики виявилися хірургом, архітектором і викладачем хімії в технічному вузі. Це була одна з найбільш вдалих відпусток. Цікаві співрозмовники, колективні виходи, кожен, знімаючи дівчину, завжди відпрацьовував тему подружок – з урахуванням всіх інших. Гнучкий графік і часом спільне використання житлового простору при відвідуванні гостей. Розійшлися ми друзями. Напевно, таке можливо тільки в нас.

І взагалі…

Коли затонув “Титанік”, серед тих, хто врятувався, пасажирів першого класу було практично 100% жінок і дітей. Серед пасажирів другого класу відсоток жінок і дітей досягав 80-ти. А з тих, хто їхав у третьому класі, вижили лише чоловіки, тобто найсильніші. Вони, відштовхуючи жінок і дітей, зайняли рятівні шлюпки. А що ми бачимо у Камерона у фільмі “Титанік”? Все навпаки! У кіно саме багаті пасажири хижо відштовхують жінок і дітей на шляху до шлюпок. Просто якби Камерон зняв, як було насправді, глядач режисерові б не повірив: надто вже в’їлася в кров ця формула “бідні – бідненькі і добренькі, а багаті – злі і жадібні хижаки”. Тим часом етологи, фахівці з інстинктивної поведінки тварин, зазначають: буквальні покидьки, тобто мешканці дна – соціальні низи зграї або племені, субдомінантні особини, які стоять на найнижчих щаблях ієрархії, в особистісному плані являють собою справжнісіньких покидьків. Вони – найгірші. І якщо зоологам шляхом різних обманних хитрощів вдається зробити вчорашнього покидька домінантною особиною, ватажком, то кров’ю умивається вся зграя. Більш жорстокого правителя, ніж вчорашній маргінал, важко собі уявити – і в тваринному світі, і в людському…