Днями

XXXL

На Привозі торговий ряд. Продаються дублянки. Підходить пишна жінка, починає розглядати. Продавець: «Купуйте, жіночко, дуже гарні дублянки, різних фасонів, різних кольорів». Жінка: «Я перепрошую, а з тріхуелем у вас є?» – «За ваші гроші і з тріхуелем знайдемо!» Вибирає дублянку, подає жінці, та міряє, купує і йде. Навпроти молодий хлопець, який продає шкіряні куртки, весь час уважно слухав розмову. Підходить до продавця і каже: «Покажи мені дублянку з тріхуелем, ніколи не бачив». Продавець заливається реготом. Виявляється, це розмір ХХХL.

Якось

ІНТЕРН

Розповіла знайома, лаборант міської лікарні. Випадок стався під час її чергування, лікарня потім пару днів на вухах стояла. Не знали, сміятися чи плакати. В одній з реанімаційних палат померла бабуся. Лікар перевірив пульс, прилади, які показували відсутність ознак життя, і зі спокійною совістю відключив всі апарати і викотив стареньку в коридор, накривши простирадлом. У той час коридором відділення бродила група інтернів, набираючись досвіду всіма можливими і неможливими способами. Один з майбутніх фахівців виклопотав у лікаря дозвіл відпрацювати прийоми штучного дихання на старенькій, яку мали транспортувати в морг (на живих це робити не дозволено). Через десять хвилин інтерн почав бігати від лікаря до лікаря, благальним голосом переконуючи, що старенька дихає. Йому довго не вірили, пояснюючи, що негарно так жартувати над покійними. Врешті один із лікарів все ж зглянувся і підійшов до катафалка, на якому лежала бабуся… За хвилину бігало вже все відділення. Стареньку щасливо виписали додому, не повідомивши, звичайно, всіх подробиць її одужання. А майбутній лікар отримав відмінну характеристику за місцем проходження практики і повагу всього персоналу.

Колись

ПРІЗВИЩЕ

Знайомий мій розповідав (він геолог, об’їздив всю країну), чи то прочитав десь… Був такий співак, керівник грузинського хору, який мав рідкісне прізвище Поцхерашвілі. Колись, за часів СРСР, запросили його виступати в колонній залі Будинку Союзів. Дикторка, небезпідставно вважаючи, що прізвище артиста звучить російською дещо екстравагантно, червоніючи, оголошує: “Виступає Подхверацвілі”. Виходить наш герой на сцену й обурено каже: “Моє прізвище Поц-хера-швілі, і прошу надалі чітко й зрозуміло його вимовляти”. Кажуть, виступив на ура не лише через прізвище.

І взагалі…

Один чоловік захотів перевірити, чи любить його дружина, і написав їй прощальний лист, у якому сказав, що нібито йде від неї. Він поклав записку на тумбочку, а сам сховався під ліжко й чекав, поки вона прийде. Чоловік розумів, що це трохи по-дитячому, але він повинен був знати, що відчуває до нього дружина. Він сподівався побачити, як вона засмутиться, почне плакати, телефонувати знайомим… Коли дружина нарешті прийшла додому, вона побачила лист і прочитала його. Після кількох хвилин мовчання вона взяла ручку і почала щось приписувати в листі. Потім переодягнулася, насвистуючи веселі мелодії, підспівуючи і пританцьовуючи. Вона була радше щаслива, ніж засмучена і пригнічена. Чоловік був шокований. Але далі було ще гірше. Дружина взяла телефон і набрала номер. Чоловік почув, як дружина з кимось говорила по телефону: «Привіт, любий. Я вже зібралася і виїжджаю до тебе. А цього дурня я нарешті довела, і він пішов. І як тільки я могла вийти за нього заміж? Шкода, що ми не зустрілися з тобою раніше. Побачимося, коханий!» Вона поставила трубку і вийшла з кімнати. Через деякий час чоловік почув, як відкрилися і закрилися вхідні двері – дружина пішла… Розлючений і зі сльозами на очах він виліз з-під ліжка і підійшов до тумбочки подивитися, що дружина написала в листі. Крізь сльози він прочитав: «Я бачу твої ноги, які стирчать з-під ліжка. Я пішла в магазин за хлібом».