Днями

ТРУСИ

Стою в довжелезній черзі у супермаркеті, на інших касах народу ще більше. Чекаю. Підходить черга до одної бабці, а вона починає кожну ціну коментувати, від деяких товарів відмовляється. Тут їй пробивають труси (вона і не знала, що їх там продають!). Бабця: «Ой, цього не треба…» Касирка: «Олю, у мене відміна, підійди, будь ласка…» Чекаємо хвилину, дівчина повторює те саме голосніше. Знову без результату. Тут касирка не витримує, і на всі акри торгового залу лунає її голос: «Олю, блін, зніми з мене труси! Скільки тебе чекати?!» Черга мало не б’ється головою об стрічку з товарами… Охоронець: «Давай я зніму!» Касирка: «Нє, ти не зможеш, у тебе ж нема ключа! Олю, ну зніми швидше, люди чекають!» Плакали всі, бабця сама пошкодувала, що не взяла ту спідню білизну.

Колись

РИБАЛКИ

Було це в радянські часи у Києві, на Дніпрі. Мій знайомий все життя пропрацював на дипломатичній роботі в португаломовних країнах, тому португальську знав досконало. Була у нього одна пристрасть – він любив підлідну риболовлю. Тепер уявіть картину: зима, берег Дніпра, на льоду рибалки в кожухах і шапках-вушанках. Тут під’їжджає автобус “Інтурист” з групою португальців. Гід щось пояснює туристам. Один з гостей голосно запитує португальською, звісно ж, мовою: “А яка в цьому місці ширина Дніпра?” Тут один з рибалок обертається і чистою португальською мовою повідомляє: “А ширина Дніпра в цьому місці, пане, становить одну тисячу вісімсот п’ятдесят шість метрів”. Шоковані португальці втрачають дар мови і після хвилинної паузи португальською запитують: “Скажіть, пане, а звідки ви португальську знаєте?” Hа що він, вже майже не обертаючись, відповідає: “А у нас тут всі, хто зимовою риболовлею захоплюється, між собою тільки португальською спілкуються!” Після цього вся група, абсолютно впевнена, що КДБ буде за ними стежити навіть в туалеті, влітає в автобус і мчить геть…

І взагалі…

Чоловік і жінка були одружені понад 60 років. Вони ділили все. Вони говорили про все. Вони не мали ніяких секретів один від одного, крім одного… Старенька ховала взуттєву коробку на верхній полиці шафи. Якось вона попередила чоловіка, щоб він ніколи не відкривав її і не питав про неї. Всі ці роки він ніколи не згадував про коробку, але одного дня жінка захворіла, і лікар повідомив, що вона вже не одужає. Дідусь перебирав щось у шафі і натрапив на цю коробку, взяв її і підніс до ліжка дружини. Жінка вирішила, що настав час нарешті зізнатися, що ж вона ховала у ній всі ці роки. Коли коробку відкрили, то виявилося, що всередині були дві в’язані ляльки і пачка грошей на загальну суму 95 тисяч доларів. Чоловік не міг повірити своїм очам і здивовано вигукнув: «Що, що це…???». «Коли ми йшли до вінця, – відповіла старенька, – моя бабуся сказала мені, що секрет щасливого шлюбу полягає у відсутності порожніх суперечок. Вона порадила, що кожного разу, коли я буду сердитися на чоловіка, я повинна буду просто помовчати і зв’язати гачком ляльку». Дідусь був настільки зворушений, що ледве стримував сльози. В коробці було тільки дві ляльки, і це означало, що за всі роки їхнього спільного життя вона сердилась на нього лише два рази. Він мало не підскочив до стелі від щастя. Але найнесподіваніше сталося потім. «Кохана, – сказав він, – я зрозумів, чому в коробці дві ляльки, але звідки там ці гроші? Де ти їх взяла?» «О… – відповіла вона. – Це гроші, які я зібрала від продажу решти ляльок».