Новорічні цікавинки

  •  

    Коли почали святкувати Новий рік?

     

    Першу згадку про новорічне святкування знаходимо в ІІ тис. до н.е. у давньому Вавилоні. А ось 1-го січня Новий рік почали відзначати у стародавньому Римі за календарем Юлія Цезаря з 46 року н.е. Під час свята люди прикрашали будинки і дарували один одному подарунки і монети із зображенням дволикого Януса, раби і їх власники їли і веселилися разом. Кажуть, одному зі своїх рабів Юлій Цезар дав у новорічний вечір свободу за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому.

     

     

     

    Коли з’явилася перша новорічна ялинка?

    Звичай прикрашати деревце був відомий ще у стародавніх греків, проте саме ялинки почали прикрашати стародавні германці, вшановуючи таким чином дух лісу. Першу письмову згадку про ялинку знаходимо в хроніці міста Штрансбурга від 1605 року, де описано, що городяни ставлять ялинку в домівках і прикрашають її кольоровими паперовими квітами, яблуками, цукром.  Також існує припущення, що вперше різдвяну ялинку прикрасив очільник руху Реформації Мартін Лютер напередодні Різдва 1500 року.

     

     

    Коли з’явилися перші новорічні вітальні листівки?

    Перші вітальні листівки з’явилися в Китаї дві тисячі років тому, і пов’язані вони були саме з новорічними святами. Якщо господаря на Новий рік не було вдома, то він вивішував на дверях торбинку з написом: «Вибачте, що не можу прийняти особисто», щоб усі, хто приходив його вітати, залишили свої  картки зі святковими побажаннями. Спочатку на таких листівках писали ім’я гостя, а згодом – і привітання, яке китайці оформлювали у вигляді символів. Так, зображення золотої рибки чи коропа означало прибуток, оленя – вдалу службову кар’єру, води – безтурботність, сідла – спокій. Традиційно такі картки були червоного кольору, який для китайців символізує успіх і радість, згодом почали використовувати білі – символ чистоти та золота.

     

     

    Як винайшли скляні ялинкові кульки?

    В давнину найбільш популярними ялинковими прикрасами були яблука як нагадування про біблійну історію про «заборонений плід» та гріхопадіння Адама та Єви. Яблука часом розмальовували і покривали позолотою.

             Згодом яблука замінили скляні кульки. Існує версія про те, що якогось року в ХVІІ, а, може, ХVІІІ столітті у Франції чи в Німеччині не вродили яблука, отже, не було чим прикрашати різдвяне деревце. Саме тоді з’явилися скляні кульки як символ яблук. Також відоме твердження, що першу ялинкову кульку було зроблено в ХVІ столітті у Саксонії. Так це чи ні, але достеменно відомо, що заводським способом вперше скляні кульки почали виготовляти у німецькому місті Лауш у 1848 році. Ці ялинкові прикраси були з грубого скла, важкі, зсередини покривалися свинцем чи ртуттю, а ззовні прикрашалися блискітками або розмальовувалися воском. Виготовляли кульки також із кольорового скла та покривали їх лаком. У 1867 році виробництво ялинкових кульок удосконалилося: скло стало тоншим, небезпечний свинець замінився сумішшю нітрату срібла та солодкої води, кульки можна було видути будь якого розміру, крім кульок можна було створити і скляні фігурки пташок, виноградні грона, глечики, навіть сопілочки, які могли звучати. Усі ці вироби покривалися золотим і срібним порохом.

    Як святкували Новий рік у міжвоєнному Станиславові?

    Новий рік галицькі поляки та українці святкували у різний час. Новий рік 31 грудня поляки називають Сильвестром – від римського єпископа, який помер в 335 році. Згідно із легендою, святий Сильвестр зловив страшну потвору Левіафана. Коли Левіафан вирветься на волю, тоді, за переказами, і настане кінець світу. Але рік минав, Левіафан не виривався – чому ж не радіти і не святкувати Новий рік?!

    Українці ж Новий рік традиційно святкували 14 січня, але у містах поступово звикали до дати 31 грудня – 1 січня.

    На забавах також, як і сьогодні, популярними були різноманітні хлопавки, якими міські мешканці салютували приходу Нового року. Якщо Різдво вважалося сімейним святом, то на Сильвестра було прийнято ходити в гості, відвідувати ресторації, навіть їздити на святкування в гірські пансіони.

    Страви на Сильвестра були подібні до страв різдвяних і подекуди теж пісні. Готувався короп, причому вірили: чим більше лусочок на рибині, тим більше грошей буде в Новому році. Також готували страви з капусти, наприклад, бігос, пекли багато здобного печива, а королем столу був шоколадний торт. В новорічні свята подекуди готували гуску, начинену яблуками.

    За католицьким календарем, днем святого Сильвестра відкривався сезон балів і маскарадів, який після 6 січня підхоплювали і галицькі українці. Карнавали щороку вирізнялися оригінальністю, мали певну тематику. У 1928 році, наприклад, карнавал був авіаційно-морський, організований Польським зв’язком залізничників. Цікаво, що список запрошених пань заздалегідь друкувався у газеті «Кур’єр Станіславовський». Для дітей влаштовували «Боже древко» – свято, на якому бідні діти отримували подарунки та солодощі, а також «балики костюмовані» для наймолодших.

     

    Коли у Радянському Союзі дозволили святкувати Новий рік?

     

    В часи радянської влади у 1918 році заборонили святкувати Різдво і прикрашати ялинку, а з 1935 року було затверджене святкування Нового року замість релігійного свята – Різдва. Виф­леємську зірку замінили червоною п’ятикутною, Миколая – героєм російських казок Дідом Морозом, янголят – дітьми та звірятами. Ялинкова іграшка отримала ідеологічне навантаження. Випускали іграшки з радянською символікою, ляльки – символи союзних республік, дирижаблі з надписом «СССР», танки, парашутисти, що символізували воєнну міць держави. За часів Хрущова з’явилися іграшки у вигляді качанів кукурудзи, овочів. Після польоту Юрія Гагаріна в космос популярними стали іграшки-ракети та космонавти, після олімпіади 1980 року – олімпійський ведмедик.

     

    Коли в Івано-Франківську була встановлена міська новорічна ялинка?

     

    Першу згадку в пресі про головну ялинку міста, встановлену на майдані біля пошти, вдалося знайти в газеті «Комсомольський прапор» від 1 січня 1972 року. В повідомленні сказано, що на Фестивальній площі (з 1975 року – площі Перемоги, тепер – Вічевий майдан) встановлена ялинка з Дідом Морозом, Снігуронькою та казковими героями Піннокіо, Морозком, Котигорошком та ін.

    Цікаво, що в ті часи Фестивальна площа не була пішохідною, а тому біля міської ялинки їздили машини та автобуси.

    А до того часу обов’язковим було встановлення ялинок у міському парку, біля озера, біля шкіл. У «Прикарпатській правді» 1949 року читаємо про особливу протипожежну пильність при встановленні ялинок. Без письмового дозволу електронагляду встановлювати ялинку у навчальних закладах не дозволялось. Вдома було дозволено освітлювати ялинку свічками з дотриманням правил пожежної безпеки.

     

     

    Коли з’явилися радянські новорічні традиції: «Шампанське», «Олів’є» та привітання президента

     

    Коли почали зустрічати Новий рік з «Шампанським», точно й не скажеш. Ймовірно, у Радянському Союзі ця традиція почала поширюватися з 1937 року, коли було запроваджено масовий випуск «Совєтського шампанського», більш-менш доступного для народних мас. В Галичині ж іще з другої половини ХІХ ст. було прийнято пити шампанське вино у рестораціях при святкуванні Сильвестра.

    31 грудня 1970 року тодішній генеральний секретар ЦК КПРС Л. Брежнєв привітав по телевізору радянський народ з прийдешнім 1971 Новим роком, започаткувавши традицію щорічних новорічних привітань керівниками країни. Триває ця традиція й досі, так само як неодмінний «Олів’є» на столі.

    Коли салат «Олів’є» став «новорічним», визначити неможливо, але достеменно відомо, що в 60-70 рр. ХХ ст. він набув значної популярності. За кордоном цей салат називають «російським», а його винахідник Люсьєн Олів’є називав його «варварською сумішшю». За однією із версій, французький ресторатор, який у ХІХ ст. тримав у Москві ресторан «Ермітаж», якось приготував для відвідувачів вишукану страву з куріпок, рябчиків, вареного язика, ракових шийок, ікри, обкладених шматочками желе і политих майонезом власного приготування. Як же здивувався француз, коли побачив, що «російські варвари» змішують всі інгредієнти в одну суміш! Проте саме ця «варварська суміш» прославила ресторатора.

    Але чи впізнав би французький кухар своє творіння, «модернізоване» радянськими господинями? Жодних рябчиків, куріпок чи ракових шийок! Рецепт радянського «Олів’є» відомий навіть дитині: варені картопля, морква, яйця, мариновані огірки, консервований горошок, варена ковбаса та майонез (будь-який). І хоч як критикують салат «Олів’є» дієтологи, але з року в рік він є неодмінним атрибутом новорічного столу.

     


    Тож смачного Нового року!

                                                                        Підготувала Наталія ХРАБАТИН

     

     

     

     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!