Були в Тисмениці у родини на Рiздвi. Дочка господарів недавно народила українське дитя в Іспанії і переказала в Тисменицю ноут зі скайпом, шоб її батьки вчились няньчити внучку в онлайні.
В результаті застілля транслювалось в Андалузiю, як голубой огоньок, тiльки без фонограми i через ноутбук (на чолі столу) з породiлльою iз немовлям на грудях (всерединi ноутбуку).
В розпал трансляцiï зайшли колядники: церковний хор, десять дiдiв з приповідками.
Господиня вхопила ноутбук i почала тицяти монiтором в лице кожного колядника, шоб залити трохи автохтону їхніх образiв через гудзик вебкамери доньці в Іспанію.
Більшість прихожан собi подумала, шо баба купила компютер і хвалиться.
Тільки один короткий, бо з підігнутими ногами, вуйко, трохи вiдсталий, бо зайшов останнім, почав приглядатися в екран i час вiд часу боязко некрислато хреститись.
I аж коли вiн поліз цілувати монітор, стало зрозумiло, шо ноут з молодою матiр’ю в скайпi у руках господині вiн прийняв за електронну ікону Богородиці з немовлям i кнопками.
Недаремно наші недалекі предки накривали телевізори такими ж вишиванками, як і образИ.