Наша команда йшла чотири дні. Маршрут другої категорії складності. Стартували з Долини. 

Всього цього року у змаганнях брали участь 20 команд в трьох категоріях.

Найважчий був перший день з 12 год до 9 вечора. Найприємніший момент – в Лолині зупинилися біля хати в кінці села набрати води і жінка нас пригостила молоком. Мабуть, це було найсмачніше в житті молоко:)) 

В перший день усвідомлюєш, що потрібно просто йти і витримувати темп команди. Відстань не важлива, важливий час.

Що ще важливо: взуття, зручне і випробуване, наплічник і його вага, палиці, бахіли, сухі шкарпетки. Йдеш на межі можливостей, в цьому і полягає ідея – виконати завдання. Гора за горою, перевал за перевалом, поляна за поляною. Дивишся з гори чи в гору і не розумієш, як можна дійти до наступного пункту, а через визначений проміжок часу ти вже на місці.

Ще раз кажу, не має значення  відстань, тільки час – з 6 ранку по 9 вечора ти йдеш. Підйом о 4 годині, два казанки на вогні. Горнятко гречки з тушівкою, сухарі, два горнятка чаю з лимоном. Одягаєш сухі шкарпетки, мокрі черевики – і в дорогу. Обід – чай, бульйон. Вечеря – молочна дитяча каша з вівсяними пластівцями, узвар. В дорозі курага, сухофруккти, вода.

В першу ніч не спав від втоми, але в четвертій – підйом і наступний день вже кращий.

Для мене це був найкращий відпочинок, оновлення організму.

Дякую «Пласту» за багаторічну організацію «Стежок героїв» і друзям, що взяли в команду.