Як в Івано-Франківську впродовж кількох років розбирали тіла померлих на “запчастини” і чому цю діяльність тепер називають незаконною?

“Ми цією справою не займаємося, у нас нема і не було такого виду діяльності, хоча, справді, ми маємо на це дозвіл, – реакція заступника головного лікаря Івано-Франківської обласної державної клінічної лікарні Андрія Гулія була такою, ніби мова зайшла про щось не надто етичне, сороміцьке або гидке. – Ще років десять тому урядовою постановою нашу лікарню було внесено до переліку закладів охорони здоров’я, які мають право вилучати анатомічні матеріали у донорів-трупів для подальшої трансплантації тканин та виготовляти біоімплантати, але в нас немає умов для такої діяльності. Окрім того, на заваді стають певні організаційні моменти. Я думаю, Міністерству охорони здоров’я вже час викреслити нас із цього списку. Зрештою, наша лікарня – насамперед для живих”.

Можливо, медику не хотілося продовжувати розмову на тему вилучення у покійників-донорів анатомічних тканин (таких собі “запчастин” для пацієнтів) не лише у зв’язку з особливостями галицького менталітету, який передбачає надмірно шанобливе ставлення до своїх мертвих, але й через порушену недавно кримінальну справу проти бригади експертів, яка в обласному бюро судмедекспертизи ще з 2007 року займалася такою діяльність. Сьогодні троє експертів перебувають під арештом, жінка, яка працювала в спецбригаді медсестрою і психологом, звільнена з-під варти під заставу, ще один звинувачений медик – у розшуку.

Як стало відомо журналістові “ГК”, розслідуванням цієї справи займається Управління боротьби з організованою злочинністю УМВСУ в Івано-Франківській області, слідчі досі виявляють все нових і нових потерпілих, їх уже налічується понад п’ять десятків. Звинувачення від потерпілих типові: шляхом обману, без отримання їхньої згоди експерти вилучали у їхніх померлих родичів частини кісток, сухожилків, шкіри.

 

Трупи як сировина

 

Як би це моторошно не звучало, але вже тривалий час в Україні існує практика вилучати в небіжчиків так звані анатомічні тканини. Ось уже понад 10 років займатися такою діяльністю мають право близько семи десятків медичних закладів в Україні, перелік яких затверджений урядовою постановою. Два з них розташовані в Івано-Франківську – обласне бюро судмедекспертизи та обласна державна клінічна лікарня.

Спеціальна інструкція, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я, передбачає складання акту з переліком усього того, що з дозволу родичів було вилучене у покійника. Такий список містить аж 46 пунктів. Виявляється, у небіжчика (за умови відповідного стану тканин) можна видобути фрагменти кісток, фаланги пальців, шматки ребер, суглоби, сухожилки, хрящі, клапани серця, аорти, судини та навіть зуби і барабанні перетинки.

Кількість вилученого кожного разу може бути різною, але зазвичай родичам покійних попередньо говорять про незначні обсяги. Скажімо, про невеликі смужки шкіри, які потім врятують життя якійсь обпеченій малечі. Зрештою родичів вмовляють підписати згоду на вилучення  анатомічних тканин, а з актом, який складається після розтину тіла, їх уже не ознайомлюють, під ним ставить підпис тільки лікар, який вилучав тканини, та судмедексперт.

Можливо, саме тому дехто з родичів буває прикро вражений зовнішнім виглядом трупа після його розтину та препарування, попри те, що експерти стверджують про свою акуратність: мовляв, на місце вилученого фрагмента кістки обов’язково вставляється дерев’яний протез, а все інше зашивається так, щоб не було видно спотворень.

Чи справді франківські експерти під час такої специфічної роботи дотримувалися всіх вимог та інструкцій і чи вилучали вони тканини тільки зі згоди родичів, найближчим часом повинні з’ясувати слідчі УБОЗу. Можна припустити, що в цій справі, як завжди, все залежало тільки від “ціни питання”: наскільки вагомою була винагорода для експертів, щоб за неї варто було ризикувати і йти на правопорушення, добуваючи “сировину” з трупів понад норму?

 

Небіжчики вроздріб

 

Як стало відомо, усі вилучені із трупів фрагменти кісток, шкіри, сухожилків франківська спецбригада обласного бюро судмедекспертизи передавала в ретельно запакованому вигляді на київське підприємство “Біоімплант” – єдину в Україні фірму, створену при Міністерстві охорони здоров’я, яка з 2004 року забезпечує вітчизняний ринок медпрепаратів сучасними біоімплантатами, переважно виробництва німецької компанії “Тутоген”. З “Біоімплантом” співпрацюють всі українські медичні заклади, які займаються такого виду діяльністю. Умови, за якими відбувається така співпраця (зокрема, розмір оплати за вилучені анатомічні матеріали), наразі не розголошується.

З цього київського підприємства-посередника, яке працює під крилом МОЗу, первинно перероблені анатомічні матеріали потрапляють за кордон – на вже згадану німецьку фірму “Тутоген”, яка є одним із світових лідерів на ринку біоімплантатів. Виявляється, в Україні не існує матеріальної та технічної можливості для створення повного циклу вітчизняного виробництва біоімплантатів. Спеціалісти пояснюють це складністю переробки відібраних тканин, з яких потрібно повністю видалити антигени, бактерії та віруси, які становлять небезпеку, залишивши лише біологічну міць, для того, щоб матеріал ефективно і без ускладнень перебудовувався в організмі людини, якій він буде вживлений. Тому в українських лабораторіях вилучені в небіжчиків тканини проходять тільки первинну обробку, а кінцевої форми вони набувають в Німеччині, звідки препарати повертаються в Україну і розповсюджуються в лікувальних закладах. 

Свого часу директор ДНВП “Біоімплант” Ігор Алєщенко запевнив, що умови співпраці з німецькою компанією не передбачають жодних грошових розрахунків. Мовляв, з компанією “Тутоген” існує рівноцінний обмін, який не передбачає обігу грошей: за наданий “напівфабрикат” німці розраховуються готовими біоімплантатами. Зрештою, пряма торгівля людськими органами і анатомічним матеріалом заборонена законами як України, так і Німеччини, тому інших пояснень від керівника української фірми годі було чекати.

Як відомо, найчастіше біоімплантатів потребують пацієнти після важких травм, видалення пухлин, інших ушкоджень. Їх використовують в ортопедії, дитячій хірургії та хірургії немовлят, абдомінальній хірургії дорослих, офтальмохірургії, нейрохірургії, хірургічній стоматології. Вартість біоімплантатів різна і залежить насамперед від розмірів та матеріалу, з яких вони зроблені. За даними кількарічної давності, ціна препарату коливається в межах від 200 до 2 500 гривень.

Якщо ж вірити інформації з прайс-листа на біоімплантати “Тутопласт”, який потрапив в мережу Інтернет, найдорожчими серед препаратів цієї фірми є губчастий гранулят (92,5 грн за грам), скронева фасція (81,4 грн/г) та хрящ (81,25 грн/г). Недорогими є діафіз стегнової кістки (27,5 грн/г), діафіз плечової кістки (32,36 грн/г), дерма, тобто шкіра (38,1 грн/г). Ахілловий сухожилок з блоком п’яткової кістки та блок надколінка з власним сухожилком і фрагментом великої гомілкової кістки коштують однаково – 66,54 грн/г.

 

Знову за старе

 

Справа франківських експертів далеко не нова. Скандали довкола вилучення анатомічних матеріалів у небіжчиків і продажу їх за кордон в Україні виникають регулярно. Останній приклад – наприкінці лютого цього року за таким же звинуваченням, як і франківських експертів, було затримано працівників Миколаївського обласного бюро судмедекспертизи. Окрім анатомічних тканин, завантажених в мікроавтобус “Біоімпланту”, працівники СБУ, які проводили операцію в Миколаєві, виявили в салоні буса пачки грошей – всього 3 600 доларів та 1 450 гривень. Суми, звичайно, далеко не вражаючі для “гонорарів у конвертах”.

Кілька років тому німецьке видання “Шпігель” опублікувало сенсаційне розслідування про те, як компанія “Тутоген” купувала в Україні фрагменти  тіл померлих, стверджуючи, що продаж часто здійснювався без згоди на це родичів. Посилаючись на внутрішні документи  “Тутогену”, журналісти німецького журналу стверджували, що німецька фірма платила своїм постачальникам з України близько 43 євро за стегнову та плечову кістку, а навколосерцева сумка залежно від її величини коштувала від 13,30 до 16,40 євро. Як стверджували журналісти “Шпігеля”, німецька фірма свого часу встановлювала своєрідно диференційовані розцінки: чим більше певних анатомічних тканин присилали з України, тим дорожче вони коштували. Скажімо, сухожилки колінних суглобів партією до 40 штук коштували 14,30 євро кожен, понад 40 штук – 23 євро, понад 60 штук – 26,10 євро. Чи не було це стимулом для українських судмедекспертів вилучати якомога більше анатомічного матеріалу?

Про обсяги поставок до Німеччини може свідчити опублікована в “Шпігелі” внутрішня інформація компанії “Тутоген” про такі потреби в анатомічному матеріалі: 2 920 стегнових  кісток, 3 000 гребенів клубової кістки, 1 190 сухожиль колінної чашки, 3 750 колінних суглобів, 10 200 мускульних оболонок стегна (так звана Fascia lata), 50 черепних кісток, 70 ахіллових сухожиль. Зважаючи на те, що німці (як і галичани) неохоче жертвують своїх небіжиків для донорства, співпраця з українцями була справжнім клондайком для німецької фірми.

Треба зауважити, що в статті німецьких журналістів згадано про кримінальну справу, яку було порушено в січні 2005 року щодо київських судмедекспертів, яких звинуватили у отриманні згоди від родичів шляхом обману і надмірному вилученні анатомічного матеріалу. Однак, прокуратура майже одразу закрила справу, оскільки не розгледіла в діях експертів складу злочину – все відбувалося в рамках чинного законодавства

До речі, у справі миколаївських експертів, затриманих в лютому цього року, також досі немає розглосу про те, як завершилося розслідування цієї справи. Справу “франківських експертів” очікує такий самий, безславний для правоохоронців кінець? Усе вкотре завершиться конфузом?

 

Богдан СКАВРОН