Одного разу ми були там. Залишалось кілька метрів до фінішу. Жаба пливла з крейсерською швидкістю, і перспектива досягнути іншого берега здавалась незворотною. Але прадавній інстинкт знову переміг прагнення змін.

Скорпіон не зміг втриматись…

Стежачи за новинами про перспективи підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом, я згадую старий анекдот про жабу і скорпіона, який вмовляє її перевезти хижака на той бік озера, гарантуючи при цьому повну безпеку. “Адже це в інтересах мого ж порятунку”, – переконує він. Тоді на півдорозі скорпіон заганяє в жаб’ячу спину жало із поясненням: “Що поробиш? Така вже в мене вдача!”

Того дня, коли це відбулось уперше, я був в офісі легендарного євроінтегратора, месії об’єднання “двох Україн”, трьох церков і всіх чотирьох сторін світу.

Ющенко (певен, ви вже впізнали нашого героя) щойно отримав звістку з Брюсселя: прем’єр-міністр Янукович в останній, вирішальний момент перемовин відмовився від плану дій зі членства в НАТО. Перший і, можливо, найпростіший сценарій євроінтеграції був похований Януковичем у 2005 році.

Тепер ми всі чекаємо на листопад, як на чергову останню надію. Ні, я не вірю, що Янукович міг змінитися, але суттєво змінилися обставини…

Можливо, до руйнування останніх мрій про повернення Радянського союзу залишились лічені тижні.

Російська інформаційна політика щодо України стала агресивною, як ніколи; залякування і шантаж – прекрасні методи, і я молюся про те, щоб агресія зростала.

Адже якщо процес триватиме, момент політичної волі і боротьби з прадавнім інстинктом (найслабше місце українських політиків усіх таборів) буде знівельований і вже не буде жодного значення, хто нагорі, хто ким керує і хто куди пливе.

Власне, скорпіону вже не доведеться нікуди пливти, а лише прийняти реальність. Братерські клятви не спрацювали.

СРСР помер.

Скорпіон вже на другому березі, повному страшних загроз і принад для маленької, не пристосованої до нового світу доісторичної істоти, що її силою обставин закинуло на інший континент…

Олексій Бобровников, журналіст