У батальйоні служать сміливі та відважні, достойні поваги та захоплення люди Коломийщини, які стали на захист Батьківщини.

 

Це, зокрема, Соколовський Віталій, який був поранений та відзначений власноруч президентом України цінним подарунком.

 

Це родина Бурмеїв з села Мишин, котра подарувала аж трьох героїв-захисників. Віктор Бурмей, закінчивши військове училище, відслужив три роки в українській армії на початку 90-х. З початком війни одним з перших став до строю, передавши свій досвід багатьом бійцям батальйону.

 

Орест Бурмей, син Віктора, почав воювати ще студентом, диплом лікаря отримав вже під час служби. Забезпечує медичну службу в батальйоні, допомагає лікувати побратимів.

 

Тарас Бурмей, коли почалася війна, залишив свій будівельний бізнес і став на захист Батьківщини.

 

Це ж саме село Мишин подарувало ще одну династію воїнів-медиків. Любов Кавацюк до служби в армії працювала медсестрою сімейної медицини Нижньовербізьської амбулаторії. З перших днів повномасштабного вторгнення долучилася до батальйону.

 

ЇЇ син, Андрій Кавацюк, забезпечує евакуацію побратимів в разі поранення, а його дружина Наталія служить діловодом в логістиці цього ж батальйону.

 

Невелика Отинійська громада практично повністю сформувала цілий взвод. Стрижнем взводу стала родина Бойків: Василь Бойко, його сини Євген та Олександр, сват Ігор Штефурак. Усі вони, будівельники в мирному житті, відомі на всю Коломийщину якістю своєї роботи, взяли до рук зброю і стали на захист Батьківщини.