9 серпня минає 5 років поневірянь пенсіонерки зі Снятина Ірини Проскурняк. Весь цей час жінка домагається виконання постанови Кабміну і безоплатного капітального ремонту свого житла. З року в рік вона збирає стоси відписок, а чиновники лише розводять руками.

 

Втрачені роки

У липні 2010 р. у газеті «Пенсійний кур’єр» вийшла стаття, в якій роз’яснювалися положення Постанови Кабінету міністрів України від  20.05.2009 р. №565 «Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право». Прочитавши матеріал, ветеран праці Ірина Проскурняк зрозуміла, що має право на безкоштовний капітальний ремонт 21 кв. метра житла як член сім’ї інваліда Другої світової війни, і на початку серпня 2010 р. написала відповідну заяву на ім’я голови Снятинської райдержадміністрації.

Згодом спеціальна комісія таки прийшла на подвір’я пенсіонерки, провела обстеження будинку, визначила види і обсяги робіт, які необхідно було виконати. Допоки тривали організаційні роботи, настала пізня осінь, тому, як написано у офіційних документах, ремонтні роботи вирішили перенести на «теплу пору року, тобто на весну-літо 2011 року». Проте робітники фірми «Моноліт-Спас», яка зголосилася виконати ремонт за державні кошти, приступили до праці не в «теплу пору року», а аж у листопаді. Цілий календарний місяць чоловіки витратили на те, аби пошпаклювати кімнату площею 20 кв. м та здерти стару фарбу з двох вікон і частини підлоги. Для капітального ремонту в будинку Проскурняк з бюджету виділили 9 тис. 265 гривень, майже 5 тис. грн. з яких перерахували підприємству «Моноліт-Спас» того ж місяця.

У 2012 р. фірма вирішила не продовжувати ремонтні роботи, і жінка знову почала писати офіційні листи. Так тривало до липня 2013 р., аж поки інша фірма не взялася довершити капітальний ремонт. Згідно з документами, кошти для ремонту надійшли на початку листопада. За дивним збігом обставин, 21 листопада 2013 р. жінці надіслали відповідь, що управління державного казначейства не провело аванс, проте вже наступного дня, 22 числа, гроші у сумі 3 тис. 252 грн. таки перевели на рахунок підприємства, яке так і не почало ремонт. Пізніше виявилось, що фірма відмовилася проводити ремонтні роботи, і справа знову пішла по колу – пошуки виконавця робіт, складання кошторису… Так минув 2014 рік.

У березні 2015 р. чиновники відповіли Ірині Проскурняк, що пропозицій від фірм, які б згодилися виконати капітальний ремонт у її будинку, «не надходило». Проте вже в червні з’явився Сергій Петрук, який від імені одного з підприємств зголосився виконати роботи і почав погоджувати кошторис з власницею будинку. Здавалося, справа нарешті зрушила з місця, проте Петрук, як каже жінка, «пропав».

«Мій будинок збудовано у 1977 році, і тепер він потребує капітального ремонту. Я нічого не випрошую, але якщо мені це належить за законом, то будьте добрі, виконуйте. Уже п’ять років я отримую брехливі відписки», –  демонструє стоси акуратно відсортованих за роками документів пенсіонерка.

«Ось у мене є дві кімнати, – показує вона. – Право на безкоштовний капітальний ремонт я можу використати раз на десять років. Якби той ремонт  мені зробили одразу, то через п’ять років я б могла претендувати на бюджетні гроші й оновити й іншу кімнату. А тепер… Я не знаю, чи доживу хоча б до першого ремонту».

Жінка зітхає і перечитує відписки – «надійшли кошти», «буде складено кошторис», «пропозицій не надходило», «подано оголошення», «начальник управління», «народний депутат»…

«Я не хочу капітального ремонту, я хочу виконання Постанови Кабміну. Хочу, аби все було згідно з її положеннями, аби розробили кошторис, погодили зі мною, назвали суму, на яку я можу вибрати види робіт», – окреслює свою позицію Ірина Проскурняк.

Обдерте від фарби підвіконня і тріщина під ним демонструють якість ремонтних робіт.

Ось у такому вигляді кімната перебуває вже 5 років.

Ірина Проскурняк сподівається, що постанову Кабміну чиновники все ж виконають.

Влада каже, що безсила

«Я неодноразово подавала листи-прохання у районну та обласну газети, де просила підприємства та організації зголоситись виконати капітальний ремонт у домі пані Проскурняк. Більше п’яти підприємств, які хотіли виконати ремонт, згодом відмовлялися від робіт. Фірма, яка починала роботу, навіть не вимагала від нас грошей за вже виконаний обсяг ремонтних робіт, вона просто вирішила припинити співпрацю», – каже начальник управління соціального захисту населення Снятинської РДА Уляна Миронюк.

На підтвердження своїх слів чиновниця демонструє папку з документами, у якій підшиті газети з оголошеннями та листи-відмови від підприємств. «Усі підприємства, які виконують такого роду роботи, відмовилися від співпраці. Проскурняк, член сім’ї померлого інваліда війни, – єдина заявниця на території району, яка вирішила скористатися наданими їй державою правами. Проте ми не можемо знайти жодного підрядника, який би згодився довести справу до завершення. Зазвичай усе закінчується на погодженні кошторису», – твердить Миронюк.

Подібним чином ситуацію коментує і перший заступник голови Снятинської РДА Богдан Свіщовський. Він переконує, що чиновникам набагато простіше було б виділити пенсіонерці гроші як одноразову допомогу для капітального ремонту частини житлового будинку. «Ми даємо гроші, жінка винаймає собі працівників, і вони роблять ті ремонти, які вона хоче. Але так не можна, тому мусимо дотримуватись процедури. Кожного року ми переробляємо кошториси. Види робіт завжди змінюються, і тому ніхто не витримує», – розповідає Свіщовський.

Голова Снятинської РДА Роман Маліновський пропонує свій вихід із ситуації: «Оскільки ми вже безсилі, треба знайти оптимальне вирішення проблеми. Ми бачимо це так: начальник управління капітального будівництва складає кошторис, погоджуємо його із заявницею і виходимо на конкретну суму грошей. Оскільки ми не можемо знайти підрядника, то, можливо, Проскурняк знайде фірму, домовиться з робітниками про обсяг робіт. Ми, зі свого боку, все профінансуємо».

До слова, на капітальний ремонт 20 кв. метрів будинку пенсіонерки (одна житлова кімната) районна влада готова виділити близько 70 тис. гривень.

«Жінка ще не знає, але нещодавно і Сергій Петрук, який зголосився зробити ремонт, відмовився від співпраці», – пояснює слова голови РДА Уляна Миронюк. І показує лист Петрука на адресу начальника управління соцзахисту, в  якому написано: «Не дійшовши із Проскурняк І.В. згоди щодо виконання та переліку ремонтних робіт, проводити ремонт житлового будинку відмовляємось».

Заступник голови РДА Свіщовський пообіцяв узяти цю проблему на особистий контроль. «Після 10 серпня ми з начальником управління капітального будівництва будемо говорити про новий кошторис. Обіцяємо повністю профінансувати виконані роботи тому підприємству, яке погодить обсяг робіт із заявницею», – запевнив він.

Допоки триває процес погодження, жінка залишилась із своїми проблемами сам на сам. Хоча чиновники й стверджують, що раді б допомогти і хочуть допомогти пенсіонерці, вони мусять діяти в рамках закону. Сподіваємось, що, попри все, пані Проскурняк цьогоріч вже зимуватиме в капітально відремонтованій кімнаті. Тим паче, що в районному бюджеті гроші на ремонт є.

Микола ГУРАК

P.S. Управління соцзахисту населення та керівництво Снятинської РДА зі сторінок газети «Галицький кореспондент» просять провести ремонтні роботи у домі Ірини Проскурняк і гарантують підприємствам повну оплату наданих послуг. За детальнішою інформацією слід звернутися в управління за адресою: м. Снятин, вул. Шевченка, 4 або зателефонувати за номерами:  (03476) 2-50-63, 2-51-61.