Лицарські бої, кінні виступи та мотопробіг – цьогоріч місто Галич святкує свою 1120-ту річницю. На відзначення цієї дати підготували чималу програму, що захоплюватиме публіку. Серед низки заходів є і фестиваль «Галицьке лицарство». Детальніше про те, чим організатори дивуватимуть глядачів, дізнавалися журналісти «Галицького кореспондента». Докладніше >>
Юля Кушнір родом з Дрогобича. Навчалася у Прикарпатському університеті (політологія), у Варшавському університеті (політичні науки), в університеті Любліна (програма по медіа) та в Школі журналістики Українського католицького університету. Стажувалася в «Українській правді» і в «Газеті Виборчій» у Ґданську. Займалася літературою, це була її профільна сфера. Має блог: juliakushnir.com. Зараз – координатор Urban Space Radio. Докладніше >>
Усе, за що б він не брався, виходить талановито. Василь Кузан – універсальна людина-оркестр: прозаїк, драматург, поет-пісняр, фотограф, весільний тамада, журналіст, менеджер… Але найголовніше його амплуа – дуже позитивної і глибокої Людини. Про вибухонебезпечний роман, письменницькі міфи, користь весільного тамадування, спільність між фотофіксаціями та поезоемоціями, авторське право та про те, скількох ворогів треба вбивати щомісячно, щоб зберігати позитив – у його розмові з «Галицьким кореспондентом». Докладніше >>
Софія Дубчак. 21 рік. Була в міжнародній організації AIESEC. Жила і викладала англійську в Малайзії. Працювала ріелтором. Організовувала бізнес-тренінги для Future Academy. Більше року тому почала перший бізнес – магазин одягу від українських брендів. Потім трансформувала його у магазин натурального одягу. Зараз призупинила весь процес, бо поміняла своє бачення цієї галузі ще в інший бік. Працює редактором журналу Stylink, є організатором «Квадрату Курбаса» і незалежним організатором івентів зі змістом. Основні напрямки роботи: організація корисних заходів, популяризація українських виробників, пропаганда, якщо так можна казати, свідомої моди (проти перевиробництва товарів текстильної промисловості, експлуатації людської праці у цій галузі і неекологічного споживання товарів). Докладніше >>
У рідному місті Діана Пернеровська зайнялася організацією арт-ярмарку «Штефкова валіза», ідея якого якраз і народилася з того всього, що вона бачила у подорожах. Зокрема, щотижневі французькі арт-базарчики і навіть цілі містечка художників. «Штефкова валіза» – це платформа, де всі талановиті люди можуть продавати свої творіння, – пояснює свій задум Діана. – Блошиний ринок плюс гаражний розпродаж вкупі. Бо хочеться бачити, крім арту, ще й вінтажні речі і кльовий одяг з власного гардеробу. І смакоту якусь – вареннячка за прабабусиними рецептами, домашній хлібчик і т.д.». Докладніше >>
«Новий театр» розпочав свою діяльність в Івано-Франківську ще на початку 2016 року на благодійній основі. Успішно стартували тоді вистави «Стус», «Собака» та «Спи спокійно» в режисурі Тараса Бенюка. До створення театру долучилася велика кількість творчих людей міста (художники, дизайнери, актори, журналісти), друзі та меценати. Спільними зусиллями колектив театру «напрацював» свого глядача і добився офіційного відкриття театру. Докладніше >>
Тим, хто цікавиться сучасним мистецтвом, не потрібно окремо представляти Ігоря Панчишина, адже він був одним з «батьків» бієнале «Імпреза», яке проходило в нашому місті з 1989 по 1997 роки, та заснував Центр сучасного мистецтва (ЦСМ) Івано-Франківська в 2000 році. Окрім цього, Панчишин відомий як художник та архітектор-реставратор. Він ініціював створення відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківська і певний час його очолював. Докладніше >>
Нещодавно в галереї «Арт-на-Мур» відбулася презентація нових робіт Тетяни Павлик під назвою «Сакральне». Експонувалися акварелі духовної тематики з різних періодів творчого життя художниці. Різна техніка, образна мова та стиль показують всю багатогранність її творчого доробку. Тетяна Павлик працює у досить складній техніці — акварель, та ще й «акварель по мокрому». Ця техніка не дозволяє виправляти, переробляти картини, Докладніше >>
Ростислав Кондрат – учасник численних фотоконкурсів, фотосалонів, колективних виставок, фотопленерів, фестивалів в Україні та кількох десятках країн світу. Його роботи відзначені нагородами різного рівня: дипломами, почесними стрічками, медалями. Регулярно друкується в періодичних спеціалізованих та громадсько-суспільних видання. Докладніше >>
Про книги, культ читання, літературу й авторів розмовляємо з програмною директоркою ГО «Форум видавців» Софією Челяк. – Вся твоя професійна (хоч і не дуже велика через молодість) біографія пов’язана з книгою, літературою. Можеш пояснити свій вибір? Докладніше >>
У фестивалі «Карпатський простір» третій рік поспіль задіяні всі основні сценічні, виставкові, публічні та представницькі локації Івано-Франківська. Фестиваль пропонує широкому загалу розроблену кураторами мистецьку програму за основними напрямками: театр, музика, кіно, література, візуальне мистецтво. Паралельно з мистецькими подіями відбуватимуться ряд важливих зустрічей на найвищому дипломатичному рівні за участю послів країн-учасниць форуму. Докладніше >>
До 70-літнього ювілею диригента і педагога Андрія Дейчаківського Нічого в житті не трапляється випадково. Кажуть, долю не обирають. Помиляються. Музикант і педагог від Бога Андрій Васильович Дейчаківський свою обрав. Сьогодні йому 70. Із них майже 60 – з перших уроків у музичній школі – віддано музиці! Андрій Дейчаківський народився в с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області. В родині ніхто не займався музикою. Докладніше >>
4 квітня легендарній українській співачці Квітці Цісик виповнилося б 65 років Любити Україну легко, а ось полюбити її до глибини кишені дано не кожному. Донька українських емігрантів у США Квітка Цісик витратила на запис українських пісень чверть мільйона доларів і подарувала його українцям. Докладніше >>
Недавно в галереї «ЧЕЧ» відкрилася виставка непересічного івано-франківського художника Ярослава Яновського під провокативною назвою «Ганджубас». Виставка є певним підсумком і складається з робіт трьох творчих періодів. «Галицький кореспондент» поговорив з митцем, аби з’ясувати деякі питання, що стосуються минулого, теперішнього і майбутнього його творчості. Докладніше >>
Дмитро Петрина – голова Спілки фотохудожників України в Івано-Франківській області, удостоєний звання EFIAP (видатний майстер Міжнародної федерації фотографічного мистецтва). Мав шість персональних виставок, зокрема в Німеччині та Румунії. Друкувався у багатьох закордонних та вітчизняних каталогах і журналах з фотографії. Докладніше про світосприйняття і творчість фотомитця – в його інтерв’ю нашому кореспонденту. Докладніше >>
Іван Бліндар – актор Івано-Франківського муздрамтеатру, відомий за яскравими ролями у спектаклях «На західному фронті без перемін», «Гамлет» та багатьох інших. Недавно повернувся з Берлінського фестивалю, де був як виконавець ролі у фільмі Марисі Никитюк «Коли падають дерева». Цю копродукційну драматичну стрічку України, Польщі та Македонії відібрали до конкурсної програми Panorama Berlinale 68-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, де 20 лютого відбулася її світова прем’єра. Докладніше >>
Перший повнометражний ігровий фільм Аркадія Непиталюка «Припутні» (2017) став одним з переможців 8-го конкурсного відбору Держкіно на отримання державної підтримки в 2016-2017 роках. Сюжет стрічки виробництва кінокомпанії Star Media, за п’єсою Романа Горбика «Центр». Фільм розповідає про долю трьох жінок – бабусі, доньки і онуки, чиї долі переплетені, а життя наповнене складнощами і самотністю. Дія трагікомедії відбувається в полишеному мешканцями селі Припутні протягом однієї доби, коли базарна торговка Людка з 20-річною донькою Свєткою їдуть до матері в глухе село зі щорічним обтяжливим обов’язком прибрати на занедбаному цвинтарі. Докладніше >>
Бібліотека завжди була культурним осередком, храмом науки, пізнання і саморозвитку. Бібліотекою раніше користувалися всі: від першокласника і до книголюба з півстолітнім стажем. Були часи, коли люди стояли в черзі за книгами годинами. Але з гігантським скачком у розвитку інформаційних технологій книгозбірні поставлені на межу виживання. Що нині робиться в цих закладах і чи є у них майбутнє? Докладніше >>
Роман Малиновський – автор, головний редактор видавництва «Вавилонська бібліотека». У минулому – співзасновник літературного альманаху «Паперова зозуля», куратор літературних проектів, стипендіат програми міністра культури і національної спадщини Республіки Польща Gaude Polonia у 2015 році. Актуальне місце проживання – Івано-Франківськ. Докладніше >>
«Фанковий Ґанок» – молодий гурт з Івано-Франківська, який народився два роки тому. Музиканти експериментують зі стилями фолк та фанк, реггі, а самі називають себе “музичною деФормацією”. Така назва вибрана через бажання деформувати межі наявних стилів музики та поєднати їх у щось нове. Докладніше >>
Магда Євген
Наближаються парламентські вибори, під час яких роль телебачення буде особливою. Оптимісти говоритимуть про ефект телепортації, песимісти – згадуватимуть фільм жахів «Муха», у якому комаха під час процесу телепортації спричинила жахливі мутації експериментатора, реалісти пригадають, що фраза «Все навколо буде телебачення» так і не втілилася в життя.
Літопис Галицький
“12 липня в рамках робочого візиту депутати обласної ради відвідали Коломию. Там побували у національному музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського, а також у Музеї писанки. Ходили музеями депутати не випадково, адже сьогодні у Коломиї проводять 29-ту сесію обласної ради, яка присвячена питанням розвитку театрального мистецтва та музейної справи. Тож депутати перед безпосереднім обговоренням питань, що стосуються мистецтва, надихнулись культурною спадщиною, а також наглядно побачили ті проблеми, які потребують негайного вирішення...
Картушова Євгенія
Як добре ви знаєте своїх друзів? Як глибоко розумієте близьких? Бувало у вас таке, що розумієте людину з пів слова? Або закінчуєте фрази один одного? А як щодо співпереживання, коли не треба слів? Чи можна всі ці речі вважати справжніми, особливо, коли з часом суперрозуміння зникає? Або коли розуміння нема з самого початку, чи можна його знайти?
Лінник Людмила
Майже 16 років тому у мене з'явилася можливість вперше поїхати за кордон. В Італію. Це було, звісно ж, в добезвізові роки. Тож я вирішила трохи нагадати тим, у кого коротка пам'ять і хто нині безпечно мандрує або й працює у "загниваючих європах" за біометрикою: агов, товариство, так було не завжди!