Подію зафіксували в «Книзі рекордів України». Виконували «Сербен» півтори години.

 

Про це повідомляють на сторінці Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Встановлення рекорду відзняв науковий співробітник музею Ігор Олійник.

Ритуальний танок сербен давно став візитівкою села, він збережений лише тут. А з 2018-го в селі проходить фестиваль автентичного танцю «Сербен», пише Галицький кореспондент. 

Сербен водять на Великдень, у великодній понеділок і вівторок та на Провідну неділю. Танцюють лише чоловіки: від найстаршого до наймолодшого стають пліч-о-пліч, утворюючи довгий ланцюг, і в такт роблять два кроки наперед, один набік. Колись танець обов’язково супроводжувався грою на сопілці. Тепер це роблять рідко, як правило, лише співають. У такому ритмі спершу тричі обходять церкву, а тоді рухаються крізь усе село до іншої церкви.

Танцювати сербен – велика честь. Вважається, що таким чином продовжується життя ще на рік. Дівчата й жінки тим часом збираються у коло та співають гаївки, іноді ще й грають на дримбі.

Якщо запитати найстарших жителів села, ніхто вже й не пригадає, звідки й коли взявся звичай танцювати сербен і чому його починають саме коло церкви. Просто кажуть, що так було віддавна. 

За припущеннями етнографа Ярослава Левкуна, цей великодній танок схожий на сербський військовий чоловічий танець. Та й мелодія протяжна, як у південних слов’ян. Він припускає, що танець і мелодія є відгомоном княжої історії, коли на теперішніх прикарпатських землях були білі хорвати.

Ведучий танцю – це неодмінно шанований і поважний чоловік, якому негласно передали право вести сербена з року в рік.

Читайте також: Городина і танці, або Чому звідси ніхто не їде без капусти