В іспанському містечку Лес-Франкесес-дель-Вальес, що поблизу Барселони, завершився турнір Міжнародної федерації тенісу ITF J60 серед молоді до 18 років.
Іванофранківець Максим Калабішка зіграв на змаганнях 8 ігор і впевнено переміг. Про це пише “Галицький кореспондент”, з посиланням на обласну Федерацію тенісу Івано-Франківська.
Починав Максим з кваліфікації – там обіграв трьох іспанців – 6-1, 6-0; 6-1, та двічі 6-1, 6-3. В основній сітці у першому і другому раунді пройшов ще двох господарів турніру – 6-0, 6-2 та 6-1, 6-3. У чвертьфіналі Калабішка переміг суперника з Індії – 6-2, 6-1, а у півфіналі мав непростий матч з представником ПАР, в якому програв перший і єдиний сет на змаганнях – 6-4, 4-6, 7-5.
А у фіналі іванофранківець зустрівся з іспанцем Маркосом Пікерасом, якому не дав шансу на перемогу – 7-5, 6-2.
“Найважчим був півфінал. Суперник з ПАР ще нещодавно був у ТОП-300 в світі, зараз у ТОП-400. З ним ми грали 3,5 години – дуже важкий матч був. Напористий гравець. У третьому сеті я навіть програвав 5:1, але в підсумку виграв 7:5. Щодо фіналу – теж важка була гра. Перший сет ми напружено боролись, рівно йшли. І вже в другому сеті іспанець трошки морально “зламався” і я виграв 6-2. Може з результату не видно, але не можу сказати, що це був легкий турнір. Трохи важко було і психологічно, і фізично – так що слава Богу, виграв цей турнір і рухаюся далі”, – розповів Калабішка пресслужбі обласної федерації.
У березні Максим у статусі лакі-лузера яскраво переміг на турнірі ITF (Міжнародної федерації тенісу) U18 у французькому Колом’є.
Війна не просто увійшла в наше життя. Вона, на жаль, стала ним. Нахабно залізши в кожну домівку, у кожну душу. І як я не намагаюся відокремити її від своїх звичних справ, як не пробую виділити їй окреме місце, вона все одно вже в усьому назавжди. Кожного дня вона безжально руйнує світи, які я будувала не
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного